Тараканов Микола Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 13:12, 3 травня 2021, створена АтаБот (обговорення | внесок) (помилки категорій та інші виправлення за допомогою AWB)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тараканов Микола Дмитрович
Народження 19 травня 1934(1934-05-19) (89 років)
Грем'яче (Хохольський район), Хохольський район, Воронезька область
Освіта Харківський національний автомобільно-дорожній університет
Звання генерал-майор
Нагороди
Наукові ступені і вчені звання

Микола Дмитрович Тараканов (нар. 19 травня 1934, село Гремяч'є, Центрально-Чорноземна область) — радянський воєначальник, генерал-майор, доктор технічних наук, член Президії РАПН, Засновник та Голова Координаційної Ради НП Президентський клуб "Довіри", член Союзу письменників Росії, лауреат Міжнародної літературної премії ім. М. А. Шолохова.

Керував операцією з видалення високорадіоактивних елементів з особливо небезпечних зон Чорнобильської АЕС[1] та відновлювальними роботами після землетрусу в Спітаку. Інвалід другої групи через променеву хворобу[2].

Біографія

Народився на Дону в селі Гремяч'є (нині — Хохольского району Воронезької області) у великій селянській родині. У 1953 році закінчив Гремяченську середню школу, потім — Харківське військове технічне училище. Служив в училищі, пізніше — в Червонопрапорному полку військ цивільної оборони (місто Мерефа) на посаді командира електротехнічного взводу[3].

У 1963 році заочно закінчив Харківський автодорожній інститут за спеціальністю «інженер-механік». Служив в Саратові полковим інженером, з 1967 року — викладачем в Московському військовому училищі цивільної оборони. У 1972 закінчив ад'юнктуру Військово-інженерної академії ім. Куйбишева (Москва). Служив старшим фахівцем у Військово-технічному комітеті військ цивільної оборони СРСР, потім — у Всесоюзному НДІ цивільної оборони (у тому числі на посаді першого заступника начальника інституту), заступником начальника штабу цивільної оборони РРФСР. У 1986 році керував операцією з видалення високорадіоактивних елементів з особливо небезпечних зон Чорнобильської АЕС[1][4].

Для мене і для моїх солдатів до самої моєї смерті чорнобильська катастрофа буде однією з найтрагічніших подій в моїй 37-річній службі. Я потрапив туди в червні місяці 1986 року, коли ще панував цілковитий безлад після самої великомасштабної катастрофи на нашій планеті.

У 1988 році керував рятувальними роботами після землетрусу в Спітаку [4].

Спітак виявився куди страшніше Чорнобиля! У Чорнобилі ти схопив свою дозу і будь здоров, адже радіація - ворог-невидимка.

А тут - розірвані тіла, стогони під руїнами... Тому нашим головним завданням було не тільки допомогти і витягнути з завалів живих, а й гідно поховати загиблих. Ми фотографували і фіксували в штабний альбом всі невпізнані трупи і ховали їх під номерами.

Коли ж поверталися з госпіталів і лікарень постраждалі від землетрусу люди, то починали шукати загиблих родичів і зверталися до нас. Ми давали знімки на впізнання. Потім упізнаних ми вилучали з могил і ховали вже по-людськи, по-християнськи. Тривало це протягом півроку....

Родина

Батько — Дмитро Тихонович Тараканов, учасник Громадянської, радянсько-фінської та німецько-радянської воєн; мати — Наталія Василівна. Дружина — Зоя Іванівна, лікар; дочка Олена, лікар; одружена з Ігорем Філоненко, лікарем[5].

Нагороди

громадські нагороди
  • орден «За порятунок життя на землі» (на зеленій стрічці)
  • орден «Гордість Росії» (на червоній стрічці)
  • орден «За службу Батьківщині» III і I ступеня (на стрічці)
  • орден «Громадянська доблесть»
  • орден «Захисники Вітчизни» (білого кольору)
  • Почесний громадянин (Орден срібна зірка «Суспільне визнання»)
  • орден «За заслуги» (Наказом міністра МНС Шойгу)
  • золота медаль лауреата Міжнародної літературної премії ім. М. А. Шолохова
  • золота медаль Сергія Єсеніна
  • золота медаль «Почесний адвокат»
  • золота медаль «Лауреат літературної премії Чорнобильська зірка»
  • медалі «За вірність Вітчизні», «Миротворець», «Руська земля», «Медаль Буніна», Срібна медаль РАПН, «За заслуги у справі відродження нації ним. Петра Великого», «20 років Чорнобильської катастрофи», «За вірність обов'язку», «За заслуги в галузі ветеринарії», «Георгій Жуков», «55 років Московської міської письменницької організації», «Афганістан 40-я армія», Медаль ім. Рентгена (Німеччина).

Наукова діяльність

  • Максимов М. Т., Тараканов Н. Д. Опыт применения технических средств и способов ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС / Под общ. ред. В. Л. Говорова. — М. : Стройиздат, 1990. — 137 с.
  • Тараканов Н. Д. Комплексная механизация спасательных и неотложных аварийно-восстановительных работ. — М. : Энергоатомиздат, 1984. — 304 с. — (Гражданская оборона СССР).

Публіцистика

Книги
  • Тараканов Н. Д. Две трагедии XX века. [Взрыв ядер. реактора на Чернобыл. АЭС и землетрясение в Спитаке] : Докум. повести. — М. : Сов. писатель, 1992. — 431 с. — ISBN 5-265-02615-0
  • Тараканов Н. Д. Живая память. размышления о времени и о человеческой судьбе… / сост. А. Пекарский. — Изд. 2-е, доп. [и дораб.]. — М. : Филиал Воениздата, 2006. — 488 с. — ISBN 5-203-02811-2
  • Тараканов Н. Д. Записки русского генерала. Избр. произведения : В 3-х т. — М. : 4-й фил. Воениздата, 1998.
    • Т. 1 : Исчадие ада
    • Т. 2 : Гробы на плечах
    • Т. 3 : Бездна
  • Тараканов Н. Д. Записки русского генерала. [избранные произведения]. — М. : Филиал Воениздата, 2007.
    • Т. 1 : Исчадие ада
    • Т. 2 : И разверзлась тверь земная
    • Т. 3 : Над пропастью во лжи…
  • Тараканов Н. Д. И стали две судьбы единою судьбою…: литературно-художественный сборник. — М. : Филиал Воениздата, 2008. — 175 с. — ISBN 5-203-02753-X
  • Тараканов Н. Д. Когда горы плачут. — М. : Достоинство, 2014. — 294 с. — ISBN 978-5-904552-35-0
  • Тараканов Н. Д. Надежда России. — М. : Б.и., 2004. — 472 с. — ББК Ш6(2=Р)75-491
  • Тараканов Н. Д. Под созвездием Быка. Полем. раздумья. — М. : Интер-Весы, 2003. — 279 с. — ISBN 5-86490-093-14 (ошибоч.)
  • Тараканов Н. Д. Разлом : [Землетрясение в Армении 7 дек. 1988 г.]. — М. : Воениздат, 1991. — 192 с. — ISBN 5-203-01243-1
  • Тараканов Н. Д. Русский узел. Кн. раздумий. — 2-е изд.,[доп.]. — М. : Воениздат, 2002. — 615 с. — ISBN 5-86490-117-X
  • Тараканов Н. Д. Чернобыльские записки, или Раздумья о нравственности. — М. : Воениздат, 1989. — 208 с. — ISBN 5-203-00716-0
  • Цхинвал: хроника грузинской агрессии. документальный сборник / под общ. ред. Н. Д. Тараканова. — Изд. 2-е, доп. — М. : Президентский клуб «Доверия», 2009. — 272 с. — ISBN 5-203-02765-8
  • «Сигнал Чернобыля»; «Мертвые судят живых»; «Мертвые не молчат»; «На рубеже тысячелетий. Перелом»; «Перелом»; «Графит»; «Солдаты Отчизны»; «Виват Президенту Путину!»; «Президент Путин в новой версии»; «Сонькино озеро»

Примітки

  1. ↑ а б .п
  2. ↑ Катыс М. (26 квітня 2004). Чернобыль. Рассказы очевидцев и прогнозы ученых (рос.). Радио Свобода. Процитовано 4 листопада 2015.
  3. ↑ Президентский клуб «Доверия».
  4. ↑ а б Tkachenko V. Nikolay Dmitrievich Tarakanov: The fate of the hero of Chernobyl and Spitak. Pseudology.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  5. ↑ Ткаченко В.

Посилання

Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тараканов_Микола_Дмитрович&oldid=31567089