Харманський Здислав Юліанович
| Харманський Маріам-Йосиф-Здислав Юліанович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 1859 |
| Смерть | 1919 |
| Країна |
 Російська імперія |
| Навчання | Петербурзький інститут цивільних інженерів |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Новочеркаськ, Харків |
| Архітектурний стиль | модерн, Український архітектурний модерн, неокласицизм, необароко |
| Найважливіші споруди | Харківська селекційна станція, Харківський іподром |
| Заклад | НТУ «ХПІ» |
Маріам-Йо́сиф-Зди́слав Юліа́нович Харма́нський (*1859 — †1919[1]) — український архітектор, педагог польського походження, жив і працював у Харкові. Старший брат архітектора Станіслава Харманського.
Біографія
Маріам-Йосиф-Здислав Юліанович Харманський народився у 1859 році. Середню освіту отримав в Катеринославському реальному училищі. У 1879-1885 роках навчався в Петербурзькому інституті цивільних інженерів (ІЦІ), де отримав звання цивільного інженера і І розряд. За розподілом потрапив до Новочеркаська. Після служби у новочеркаському будівельному відділенні у 1890 році переїхав до Харкова, де працював на посаді молодшого інженера при Харківському губернському правлінні.
З 1896 по 1917 роки був губернським земським інженером і завідувачем технічного відділу Міської управи.
З 1911 року і до смерті у 1919 викладав архітектурне креслення в Технологічному інституті.
Споруди
Спочатку Харманський дотримувався стильових форм неокласицизму і необароко, згодом — модерну, модернізованих форм історичних стилів та українського модерну[2]. Виконував багато приватних замовлень наприкінці XIX століття[2]. У 1893 році у Харкові було побудовано Драматичний театр (нині Театр імені Шевченка), його зовнішню та внутрішню обробку виконано за участю тоді ще молодого архітектора Харманського[3].
Будівлі в Харкові, зведені за його проектами:
| № п/п | Охоронний № | Адреса | Початкове використання | Співавтори | Дата будівництв | Сучасне використання | Зображення |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | - | майдан Першого Травня, 2 | Дерев'яні трибуни іподрому для кінних перегонів | Олександр Гінзбург | 1906-1907 | не збереглися | _%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE_%D0%BA%D1%96%D0%BD_%D0%A5%D0%86%D0%A5-%D0%BF%D0%BE%D1%87_%D0%A5%D0%A5_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F.jpg)
|
| 2 | 114 | майдан Першого Травня, 2 | Трибуни іподрому для рисистих перегонів (романтичний модерн[4]) | - | 1907-1914 | Іподром — будівля трибун, нічний клуб | |
| 3 | 200 | вул. Садова, 11 | Особняк | надбудова — за проектом Михайла Дашкевича | 1903 | Видавництво «Прапор»[5] | |
| 4 | 284 | вул. Полтавський Шлях, 35 | Будинок Торговельного товариства російсько-американської гумової мануфактури «Треугольник» | - | 1910 | Не використовується | 
|
| 5 | 286 | вул. Полтавський Шлях, 53/55 | Прибутковий будинок Нерослєва з магазином | - | 1912-1914 | Житловий будинок, магазин, аптека, банк | 
|
| 6 | 401 | пр. Московський, 142 | Селекційна станція (український модерн) | Євген Сердюк | 1909-1911 | НДІ рослинництва, селекції і генетики ім. В. Я. Юр'єва | |
| 7 | - | пр. Московський, 144/1 | Житловий будинок при селекційній станції (український модерн) | Євген Сердюк | 1913 | Житловий будинок | 
|
| 8 | 603 | вул. Пушкінська, 7 | Прибутковий будинок і приватна лікарня доктора Ар'є | - | початок XX століття | Житловий будинок, лікарня | |
| 9 | - | пл. Поезії, 5 | Житловий будинок і приватна лікарня хірурга Моісея Фабриканта | - | 1900 | Харківська наукова медична бібліотека | |
| 10 | - | пр. Московський, 36 | Ремісниче училище | - | - | - | |
| 11 | - | вул. Пушкінська, 20 | Житловий будинок | - | - | перебудований | |
| 12 | - | вул. Пушкінська, 24 | Надбудова житлового будинку на розі з пл. Поезії | - | початок XX століття | Інститут удосконалення вчителів | |
| 13 | - | - | 2-поверхова лікарня і камери для одиночного ув'язнення при Харківській в'язниці | - | 1890-1892 | - |
Див. також
Примітки
- ↑ Старостін В. Польська родина катеринославських архітекторів // Експедиція ХХІ. — 2011. — №6.
- ↑ а б Харманський Маріам-Йосиф-Здислав Юліанович // Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII-початку XX століть: Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-1.6-6.
- ↑ Кушлакова Н. М. Інженери-архітектори польського походження в харківському відділенні імператорського російського технічного товариства // Історичний архів. Наукові студії: Збірник наукових праць. — 2009. — Вип. 3. — С. 118-122.
- ↑ Пономаренко Н. Н. К 150-летию истории Харьковского ипподрома [Архівовано 2 лютого 2016 у Wayback Machine.]. — Харьков, 1998.
- ↑ Боровик Е. Прогулки по Харькову: улица врача, который спас голос Шаляпина // Харьков. Комментарии. — 2012. — 10 листопада.
Джерела
- Боровик Е. Прогулки по Харькову: улица врача, который спас голос Шаляпина // Харьков. Комментарии. — 2012. — 10 листопада.
- Зона Пушкинской улицы // Харьков: Архитектура, памятники, новостройки: Путеводитель / Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А. А.. — Х. : Прапор, 1985. — 151 с. — 10 000 прим.
- Кушлакова Н. М. Інженери-архітектори польського походження в харківському відділенні імператорського російського технічного товариства // Історичний архів. Наукові студії: Збірник наукових праць. — 2009. — Вип. 3. — С. 118-122.
- Старостін В. Польська родина катеринославських архітекторів // Експедиція ХХІ. — 2011. — №6.
- Харківський центр // Чепелик В. Український архітектурний модерн / Упорядник: З. В. Мойсеєнко-Чепелик. — К. : КНУБА, 2000. — 378 с. — ISBN 966-627-002-1.
- Харманський Маріам-Йосиф-Здислав Юліанович // Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII-початку XX століть: Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-1.6-6.
- Харманский Здислав Юлианович//Давидич Т. Ф. Выдающиеся архитекторы Харькова XVIII — середины XX вв.// На сайті про Харків: kharkov.ua (рос.)
