Яструб-крихітка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Accipiter superciliosus)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яструб-крихітка

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Яструбоподібні (Accipitriformes)
Родина: Яструбові (Accipitridae)
Рід: Яструб (Accipiter)
Вид: Яструб-крихітка
Accipiter superciliosus
(Linnaeus, 1766)

Підвиди
  • A. s. fontainieri - Bonaparte, 1853
  • A. s. superciliosus - (Linnaeus, 1766)
Синоніми
Falco superciliosus Linnaeus, 1766

Falco tinus Latham, 1790
Nisus tinus (Latham, 1790)
Hieraspiza tinus Kaup, 1847
Hieraspiza superciliosa (Linnaeus, 1766)

Посилання
Вікісховище: Accipiter superciliosus
Віківиди: Accipiter superciliosus
ITIS: 175343
МСОП: 22695565
NCBI: 56255

Яструб-крихітка[2] (Accipiter superciliosus) — хижий птах роду яструбів родини яструбових ряду яструбоподібних. Мешкає в Центральній та Південній Америці.

Опис[ред. | ред. код]

Яструб-крихітка є одним із найменших хижих птахів світу. Довжина тіла птаха 24–27 см, розмах крил 38–48 см, вага від 75 до 120 г. Виду притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла темно-сіра, голова сіра з темною смугою над очима, що нагадує брови, шия чорна. Горло і нижня частина тіла білі з темними смугами. Хвіст темний з трьома блідо-сірими смугами і білим кінцем. Дзьоб сірий, восковиця і ноги жовті. очі червоні. У самок верхня частина тіла має більш коричнюватий відтінок, нижня частина кремова, смуги коричнювато-сірі. Молоді птахи можуть бути двох морф. У молодих птахів коричневої морфи верхня частина тіла коричнева, голова сіра, кінець хвоста білий, з трьома сіро-коричневими смугами, нижня сторона кремово-біла зі світло-коричневими смугами, горло кремове. У молодих птахів червоної морфи верхня частина тіла рудувата з темними плямами на спині і крилах, нижня частина тіла руда. Птахи підвиду A. s. fontainieri темнішого відтінку і загалом трохи менші, з коротшим хвостом.

Поширення[ред. | ред. код]

Яструб-крихітка мешкає двома окремими популяціями. Перша популяція мешкає в Центральній Америці, від східного Нікарагуа через Коста-Рику, Панаму до західної Колумбії і західного Еквадору. Друга популяція мешкає на схід від Анд, від східної Колумбії через Венесуелу, Гаяну, Суринам і Французьку Гвіану на південь через Еквадор, східне Перу, Болівію і Бразилію до Парагваю і північно-східної Аргентини (провінція Місьйонес).

Яструб-крихітка мешкає у вологих тропічних рівнинних і гірських лісах на висоті від 0 до 1800 м над рівнем моря.

Таксономія[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди: A. s. superciliosus (популяція. яка мешкає на схід від Анд) і A. s. fontainieri (центральноамериканська популяція).

Яструб-крихітка генетично близький до венесуельського яструба. Однак генетичні і фізіологічні відмінності цього виду досить значні. Деякі дослідники виділити його в окремий монотиповий рід Hieraspiza[3].

Раціон[ред. | ред. код]

Яструб-крихітка здебільшого полює на невеликих птахів, зокрема на колібрі.

Розмноження[ред. | ред. код]

Сезон розмноження яструба-крихітки залежить від регіону. Так, у Колумбії він може тривати з лютого по червень, тоді як в південній частині ареалу з жовтня по січень. У кладці 1–3 біло-блакитних яйця з коричневими цяточками. Інкубаційний період невідомий.

Збереження[ред. | ред. код]

Це численний і поширений птах. МСОП вважає цей вид таким, що не потребує особливих заходів зі збереження.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2012). Accipiter superciliosus. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 26 листопада 2013.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Olson, Storrs L. (2006). Reflections on the systematics of Accipiter and the genus for Falco superciliosus Linnaeus (PDF). Bulletin of the British Ornithologists' Club. 126 (1): 69—70. Архів оригіналу (PDF) за 29 жовтня 2013. For further information on the procoracoid foramen in the birds of prey, see also Olson (1987) "Variation in the procoracoid foramen in the Accipitridae" Riv. Ital. Orn. 57(3-4):161-164.[1] "The typical and presumably primitive condition in the Accipitridae is to have the procoracoid process with a distinct foramen for the supracoracoideus nerve piercing the bone."

Джерела[ред. | ред. код]