Погонич буроголовий
| Погонич буроголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Aenigmatolimnas marginalis (Hartlaub, 1857) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Porzana marginalis Poliolimnas marginalis Amaurornis marginalis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Погонич буроголовий[2] (Aenigmatolimnas marginalis) — вид журавлеподібних птахів родини пастушкових (Rallidae)[3]. Мешкає в Африці на південь від Сахари. Це єдиний представник монотипового роду Буроголовий погонич (Aenigmatolimnas).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 18-22 см. Забарвлення переважно буре, спина і крила поцятковані тонкими білими смужками. Крила зеленуваті, живіт білий, гузка контрастно коричнева. У самців голова, шия і груди охристо-коричневі або рудувато-коричневі. у самиць сірі. Дзьоб темно-зелений, пальця на лапах дуже довгі. У молодих птахів спина і крила рівномірно бурі, скроні і груди рудувато-коричневі, горло, живіт і гузка білуваті.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Буроголові погоничі локально поширені від Кот-д'Івуару до Габону і Республіки Конго, а також від ДР Конго на схід до Кенії і Танзанії та на південь до Намібії і ПАР. Вони живуть на мілководних, сезонно пересихаючих озерах, на мулистих мілинах, на низькотравних луках, на дамбо (характерних мілководних болотах Замбії і Зімбабве),та на покинутих рисових полях. Уникають луків, порослих високою, густою травою, постійних боліт і водойм глибиною понад 20-30 см. Ведуть кочовий спосіб життя, переміщуючись між водоймами.
Буроголові погоничі живляться черв'яками, равликами, павуками, жуками, кониками, мухами, метеликами, личинками комах, пуголовками і дрібними рибками. Гніздяться під час сезону дощів, невеликими поліандричними зграями, територіальні самці та їх партнери гніздяться парами. Гніздо являє собою невисоку платформу з рослинності, розміщується серед трави на висоті 10-20 см над водою, іноді на воді.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція буроголових погоничів становить від 1000 до 25000 птахів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Aenigmatolimnas marginalis.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Finfoots, flufftails, rails, trumpeters, cranes, Limpkin. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 16 червня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Striped crake - Species text in The Atlas of Southern African Birds.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |