Asparagus acutifolius

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Asparagus acutifolius
Asparagus acutifolius frutos.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Холодкові (Asparagaceae)
Рід: Холодок (Asparagus)
Вид:
A. acutifolius
Біноміальна назва
Asparagus acutifolius
L., 1753

Asparagus acutifolius — вид рослин із родини холодкових (Asparagaceae).

Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]

ASPARAGUS ACUTIFOLIUS - AGUDA - IB-126 (Esparraguera).JPG

Це багаторічний дводомний вид, який в основному запилюється бджолами, і хоча самозапилення можливе, воно трапляється рідко[1]. Це дерев'яниста рослина, вічнозелений кущ із довгими, звивистими, смугастими ребристими, зеленуватими, розгалуженими стеблами до 200 см (зазвичай до 1 метра) завдовжки; хребти з віком стаючи пурпурувато-коричневими. Філокладії жорсткі, колючі, від зелених до синьо-зелених, 2–8(12) × 0.2–0.5 мм, нерівні, об'єднані (5)10–30(50) у кожному пучку. Квітки 6-мірні, запашні, дводомні, поодинокі, чи здвоєні, чи до 4 квіток у вузлі. Квітконіжки завдовжки 3–7(8) мм, оточені групою приквітків. Чоловіча оцвітина 3–4 мм, жовтувата чи зеленувата; пиляки 1 мм. Ягода чорна при дозріванні, 4.5–7(10) мм, містить 1–2 насіння. 2n = 40. Період цвітіння: липень — жовтень[2][3][4].

Середовище проживання[ред. | ред. код]

Ендемік Середземномор'я — Кіпр, Туреччина (євр. + аз.), Ізраїль і Палестина, пн. Лівія, Туніс, пн. Алжир, Марокко, Португалія, Іспанія (вкл. Балеарські острови), Франція (вкл. Корсика), Італія (вкл. Сардинія, Сицилія), Мальта, Албанія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Словенія, Сербія, Чорногорія, Північна Македонія, Греція (вкл. Крит і Східно-Егейські острови), Болгарія[5][6].

Росте на чагарникових і напівсухих місцях, на сонці або в півтіні, переважно на вапняку від 0 до 1500 м над рівнем моря. У Середземноморському басейні цей вид широко розповсюджений у лісах і чагарниках, а також у сільськогосподарських ландшафтах, таких як оливкові гаї та колишні насадження зернових культурах[1].

Використання[ред. | ред. код]

Asparagus acutifolius є третинним генетичним родичем культивованої спаржі (A. officinalis), отже має потенціал як донор генів для покращення врожаю. A. acutifolius стійкий до грибкових захворювань Puccinia asparagi і Stemphylium vesicarium; він також адаптований до ксерофітних умов. Цей вид їстівний і відомий своїм більш тонким смаком, ніж культивована спаржа. Моліна та ін. (2012)[7] стверджують, що цей вид високо цінується в Іспанії, Португалії, південній Франції, Італії, Туреччині та на Кіпрі, де, поряд зі збором для домашнього споживання, він продається за високою ціною на ринках, щоб доповнити сільський дохід[1].

Загрози й охорона[ред. | ред. код]

Припускається, що збирання цього виду в дикій природі може становити загрозу, однак масштаби, тяжкість та наслідки цього лишаються невідомими. A. acutifolius зростає в заповідних територіях Люберон (Франція) та Parco Del Somma-Vesuvio e Miglio D'Oro (Італія)[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Rhodes, L. & Maxted, N. (2016). Asparagus acutifolius. The IUCN. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 09.04.2022.  (англ.)
  2. Asparagus acutifolius. Türkiyebitkileri.com. Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 09.04.2022.  (англ.)
  3. Asparagus acutifolius. Tela Botanica. Процитовано 09.04.2022.  (фр.)
  4. Asparagus acutifolius. Flora Vascular. Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 09.04.2022.  (ісп.)
  5. Asparagus acutifolius. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 09.04.2022.  (англ.)
  6. Asparagus acutifolius. Catalogue of Life. Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 09.04.2022.  (англ.)
  7. Molina, M.; Pardo-de-Santayana, M.; García, E.; Aceituno-Mata, L.; Morales, R.; Tardío, J. Exploring the potential of wild food resources in the Mediterranean region: natural yield and gathering pressure of the wild asparagus (Asparagus acutifolius L.) // Spanish Journal of Agricultural Research. — 2012. — Вип. 10. — № 4. — С. 1090–1100.