B-A-C-H

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мотив B-A-C-H в основному вигляді

B-A-C-H – музичний мотив, що являє собою послідовність звуків b, a, c i h, що складаються у прізвище родини Бахів. Уславлений завдяки мистецтву фуги – одного з найвидатніших творів Й. С. Баха, в якому був вперше використаний, і надалі користувався неабиякою популярністю композиторів наступних століть.

Історія[ред.ред. код]

Бахівський хрест: мотив, записаний на 4-х нотоносцях при використанні різних музичних ключів і знаків біля них

Складення музичних монограм було популярним з XVI століття й породило техніку, названу soggetto cavato (soggetto cavato dalle vocali di queste parole). Кожному із складів літературних склад композитор приписував фонетично споріднені назви звуків, напр. «Hercules Dux Ferrariae» — «re-ut-re-ut-re-fa-mi-re».

Й. С. Бах розумів, що його ім'я може бути записане на нотному стані і неодноразово цей факт використовував у своїх творах. Найвідоміших з них став незакінчений цикл мистецтво фуги, в якому останній Contrapunctus — надскладна потрійна фуга — закінчується незабаром по введенню третьої теми — B-A-C-H. В рукописі міститься допис сина композитора, Карла Філіппа Емануель Бах, який стверджував: «В момент, коли B-A-C-H з'являється у протискладенні, композитор помер». В 1881 році німецький музикознавець Ґустав Ноттебон (Gustav Nottebohm) виявив, що незакінчений Contrapunctus мав включати ще четверту тему — тему, що пов'язує весь цикл. Серед інших композиції, де Бах використовував монограму свого прізвища, канонічні варіації «Vom Himmel hoch da komm' ich her» і ряд меньших творів, як симфонія f-moll (BWV 795) і остання фуга з першого зошиту ДТК.

Фігура хреста в мотиві B-A-C-H

Значимим є той факт, що мотив B-A-C-H є прикладом мотиву хреста (imaginatio crucis, chiasmus), що використовувався в бароковій музичній риториці в страстях і інших творах християнської тематики.

Про існування цього мотиву знали сучасники Баха: про нього йдеться в Musicalisches Lexikon Йоганн Готфрід Вальтера, він з'являється і у сина Й. С. Баха Йоганна Крістіана, та учня Й. С. Баха — Йоганна Людвіа Кребса. Найбільшої популярності мотив дістав у XIX столітті, коли музика Баха була відкрита знову і стала предметом особливого інтересу музикантів і музикознавців. В XX столітті композитори тішилися особливими структурними властивостями мотиву в рамках дванадцятитонової системи, особливо додекафонії.

Твори, що використовують мотив[ред.ред. код]

Остання сторінка Мистецтва фуги з приписом К. Ф. E. Баха про смерть батька

В праці, зробленій до 300-ліття від дня народження Баха (1985), Ульріх Принц знайшов 409 творів 330 різних авторів, в основі яких лежить мотив B-A-C-H. Подібний список є у Малькольма Бойда, що також включає близько 400 елементів. До найвідоміших належать:

Інші музичні монограми[ред.ред. код]

Інші композитори теж шукали способи, щоб увічнити свої імена у нотації:

  1. F, Es, C, H (Франц Шуберт)
  2. Es, C, H, B, E, G (S, C, H, B, E, G) (Арнольд Шенберг)
  3. D, Es, C, H (D, S, C, H) (Дмитро Шостакович)
  4. B, E, B, A / B, A, B, E (Бела Барток)
  5. C, A, G, E (Джон Кейдж)
  6. A, B, H, F (Альбан Берг)
  1. Platt, Heather Anne (2003). Johannes Brahms, s. 243. ISBN 0815338503.
  2. Arnold, Ben (2002). The Liszt Companion, s. 173. ISBN 0313306893.
  3. Fearn, Raymond (2003). The Music of Luigi Dallapiccola. 2005: ISBN 158046078X.
  4. Schmelz, Peter J. (2009). Such Freedom, If Only Musical, s. 255-56. ISBN 0195341937.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Encyklopedia Muzyki, red. A. Chodkowski, Warszawa, PWN, 2001 ISBN 83-01-13410-0.
  • Boyd, Malcolm. 1999. Bach. Oxford University Press. 2006: ISBN 0195307712.
  • Jeong, Seyoung (2009). Four Modern Piano Compositions Incorporating the B-A-C-H Motive. ISBN 3836497689.
  • Prinz, Ulrich; Dorfmüller, Joachim; and Küster, Konrad. 1985. Die Tonfolge B–A–C–H in Kompositionen des 17. bis 20. Jahrhunderts: ein Verzeichnis, w: 300 Jahre Sebastian Bach, s. 389–419
  • Robinson, Schuyler Watrous. 1972. The B–A–C–H Motive in German Keyboard Compositions from the Time of J.S. Bach to the Present (rozprawa, University of Illinois)