Очікує на перевірку

Джон Кейдж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джон Кейдж
англ. John Cage
Зображення
Зображення
Джон Кейдж (зліва) у 1992 р.
Основна інформація
Повне ім'яДжон Мілтон Кейдж-молодший
Дата народження5 вересня 1912(1912-09-05)
Місце народженняЛос-Анджелес, Каліфорнія, США[1]
Дата смерті12 серпня 1992(1992-08-12) (79 років)
Місце смертіНью-Йорк, США[2]
Причина смертіінсульт[3]
Роки активності1938 — 1992[4]
ГромадянствоСША
Національністьамериканець
ВіросповіданняДзен
Професіякомпозитор
ОсвітаКаліфорнійський університет в Лос-Анджелесі і Los Angeles High Schoold (1928)[5]
ВчителіФенні Чарльз Діллон, Арнольд Шенберґ, Генрі Коуелл, Adolph Weissd і Richard Buhligd
Відомі учніGeeta Sarabhaid
Інструментифортепіано
ЖанриАлеаторика, опера, класична музика, електронна музика, експериментальна музика, Конкретна музика, авангардна музика, перформанс і класична музика XX століття
ПсевдонімиCage, Jr., John Milton
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук[6], Американська академія мистецтв та літератури[7], The 8th Street Clubd, New York Mycological Societyd, North American Mycological Associationd[8] і Міжнародне товариство сучасної музики[9]
ЗакладВесліанський університет
ЛейблиECM Recordsd
Нагороди
МатиCrete Caged
Автограф
johncage.org
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кейдж.
Підпис Джона Кейджа
Підпис Джона Кейджа

Джон Кейдж (англ. John Milton Cage Jr.; 5 вересня 1912 — 12 серпня 1992) — американський композитор. Кейджа вважають винахідником препарованого фортепіано;[10]:389[11] для його творчості також характерно використання елементів випадковості на етапі створення композицій; графічної нотації;[12] нетипових (шумових) джерел звуку та надання особливого значення тиші; серед його творів є й електронна музика[13] Філософські ідеї Кейджа частково натхненні індійською філософією, даосизмом і дзен-буддизмом[14].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Дитинство, юність

[ред. | ред. код]

Батько композитора, Джон Мілтон Кейжд старший, був винахідником; мати, Люкретія Гарвей (Harvey), — журналісткою. Сім'я часто переїжджала — коли Кейжу молодшому було 12, вони встигли помешкати в шести різних місцях Каліфорнії, двох — у Мічигані, і навіть в Онтаріо.[15]:5 Перші музичні науки Кейдж отримував від своєї тітки (сестри матері) Фібі, а згодом — від композитора Fannie Charles Dillon (у них Кейдж навчався гри на фортепіано).

У Лос-Анджелесі 12-річний Кейдж переконав місцеву радіостанцію «KNX» щотижня випускати в ефір годинну програму, в якій брав участь музичний ансамбль, що Кейдж утворив разом з його друзями-бойскаутами (у складі ансамблю, зокрема, були тромбон, труба, фортепіано і спів; на фортепіано часто грав Кейдж).[15]:7

Протягом 1923—28 рр. Кейдж навчався у Los Angeles High School[15]:8, яку закінчив з відзнакою[15]:21, після чого у 1929 р. вступив у Pomona College. Втім, після двох років навчання він покинув коледж, оскільки побачив, що «ця інституція діє неправильно»[16], і вирішив, що поїздка до Європи матиме для нього більше користі, ніж продовження навчання у коледжі[15]:8.

Кейдж їхав до Європи з думкою стати письменником. Але прибувши до Парижа, він починає цікавитися архітектурою і музикою; особливо його захопила готична архітектура 15-го століття[15]:9. Протягом шести тижнів Кейдж відвідував Бібліотеку Мазаріні, де читав про готичну архітектуру. Протягом деякого часу Кейдж працював у архітектора Ernö Goldfinger, але «малювання іонійських, дорійських і коринфських колон» швидко йому набридло.

Кейдж спробував навчатися у піаніста й органіста, викладача з Паризької консерваторії Лазара Леві (Lazare Lévy), проте після двох лекцій він зрозумів, що розвиток як піаніста-віртуоза його не цікавить. Втім, Леві порадив Кейджу відвідати ряд концертів, зокрема музики Баха; Кейдж побував також на концертах, де виконувалася музика Стравінського і Скрябіна[15]:22 та познайомився з музикою Еріка Саті[17]. Після Парижа Кейжд побував також на Мальорці, Капрі, Севільї, Мадриді; у Дессау разом із другом на ім'я Дон Семпл (Don Sample) Кейжд побував у школі баугаусу, який мав сильний вплив на нього[15]:23-24. У Європі Кейжд також починає писати музичні твори й малювати картини, проте спочатку в нього було враження, що музика — то «не його»[18].

1931—1938

[ред. | ред. код]

Кейдж повернувся до Лос-Анджелеса у грудні 1931 р.[17]. Деякий час Кейдж працював садівником у Санта-Моніці, а також давав господиням лекції про сучасне мистецтво[19]. Окрім того Кейдж підробляв різними іншими способами — миючи посуд у кафе, підшукуючи й аналізуючи наукову літературу в бібліотеках для батька та інших, допомагаючи мамі в її магазині для мистців[15]:13. Також у проміжку між 1931 і 1933 рр. Кейдж і Дон Семпл трохи менше року жили у архітектора Рудольфа Шіндлера[15]:23.

Кейдж познайомився з Річардом Бюлігом (Buhlig), «першим піаністом, який виконав твір 11 Шенберга», і який, своєю чергою, познайомив Кейджа з Генрі Коуеллом. Коуелл, ознайомившись з деякими творами Кейджа, порадив йому деякий час навчатися у Адольфа Вайса (Weiss), учня Шенберга (для цього Кейдж з вересня по грудень 1934 р. жив у Нью-Йорку), щоб потім продовжити навчання у самого Шенберга[16]. Також Кейдж був асистентом Коуелла у нью-йоркському університеті «Нова Школа». Повернувшись до Лос-Анджелеса, Кейдж навчається у Шенберга.

Спершу Кейдж відвідував курс, який Шенберг читав з жовтня 1934 р. для групи з від 25 до 40 студентів (при тому Кейжд почав відвідувати курс тільки у січні 1935 р.);[20] Шенберг аналізував музику Баха, Бетховена, Брамса і самого Шенберга. У травні 1935 р., за порадою Вайса, Кейдж спробував домовитися із Шенбергом про можливість продовження навчання. За словами Кейджа, Шенберг погодився навчати його безкоштовно за умови, що той присвятить своє життя музиці[16]. Кейдж відвідував курси, які Шенберг читав у Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі та Університеті Південної Каліфорнії, зокрема композиції, контрапункту, аналізу і гармонії; при тому після першої лекції з гармонії у 1936 р. Кейдж припинив навчання у Шенберга[20]:129.

7 червня 1935 р. Кейдж одружився з Ксенею Кашеваров (Kashevaroff), з якою познайомився у магазині матері. Ксеня була маляркою, скульпторкою, і також співпрацювала з Кейджем як музикант протягом понад десяти років[21], незважаючи на те, що у 1945 р. вони розлучилися[17] (згідно з иншим джерелом — у 1946[21]). Кейдж присвятив Ксені ряд творів, зокрема Music for Xenia (1934), Living Room Music (1940), The City Wears a Slouch Hat (1941), Third Construction (1941), Tossed As It Is Untroubled (присвята Ксені наявна в рукописі, 1943), A Valentine out of Season (1944)[22].

Після навчання у Шенберга Кейдж почав співпрацювати з кінорежисером Оскаром Фішінгером (Fischinger), у якого був асистентом, і який підштовхнув його до ідеї використання «немузичних» звуків у музиці[16][23]:26. Фішінгер також практикував буддизм, яким Кейдж пізніше зацікавиться[24]. В той період Кейдж почав експериментувати з оркестром ударних інструментів і прийшов до ідеї т. зв. «водяного гонгу»[23]. Кейдж деякий час працював акомпаніатором класів танцю у Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі[24], і, згодом (у 1938), викладав спершу у Cornish School у Сієтлі[15]:10-11, а згодом у Mills College у Сан-Франциско.

Саме в період, коли Кейдж працював у Cornish School, він винайшов препароване фортепіано й написав Imaginary Landscape No. 1, який є одним з ранніх зразків електронної музики[23]. У Cornish School з 1936 року існувала радіо студія, яка виконувала навчальні функції, і це дало можливість Кейджу почати експериментувати з електронною музикою. Приблизно в той період Ксеня і її знайома перекладали маніфест «Мистецтво шумів» Луїджі Руссоло, який мав сильний вплив на Кейджа[23]:33. 18 липня 1940 р., коли Кейдж працював у Mills College, він організував концерт перкусійної музики, програма якого включала твори Кауелла (Pulse), кубинських композиторів Amadeo Roldán (Rítmical V і VI) і José Ardévol (Suite), Лу Гаррісона (Canticle), Вільяма Рассела (Chicago Sketches), а також Second Construction Кейджа. Концерт відбувся з участю 17-ти виконавців (серед них сам Кейдж, Ксеня, Лу Гаррісон і Вільям Рассел), а також отримав широкий i загалом позитивний розголос у суспільстві[23]:39.

У серпні 1940 р. Кейдж планував і готувався до створення Центру експериментальної музики; серед іншого, він планував роздобути для цього центру терменвокс. Також від Генрі Коуелла Кейдж позичив ритмікон, інструмент, який Кауелл створив у співпраці з Левом Терменом. Кейдж і Кауелл активно шукали спонсорів для реалізації задуму (серед інших, вони звертались до Чарлі Чапліна, Уолта Діснея, Фонду Рокфеллера тощо), і звертались по підтримку до колег-композиторів: Едгара Вареза, Джорджа Антейла, Ернста Тоха. Потенційні спонсори часто висловлювали зацікавлення ідеєю, але до конкретної фінансової допомоги не доходило. Після року спроб зібрати потрібні кошти, Кейдж змушений був відмовитися від цього задуму[23]:43.

У серпні 1941 р. Джон і Ксеня переїхали до Чикаго. Кейдж вів курс «звукових експериментів» у чиказькій Школі дизайну, засновником і директором якої був колишній професор Баугаусу László Moholy-Nahy. Директор школи поділяв бажання Кейджа створити студію електронної музики, але і в Школі дизайну цього зробити не вдалося через брак фінансування. У Чикаго Кейдж організував ще один концерт перкусійної музики, який знову отримав широкий розголос. Концерт відбувся 1 березня 1942 р. з участю 10 виконавців, і включав твори Вільяма Рассела, Лу Гаррісона і Кейджа (Imaginary Landscape No. 3)[17][23]:45. 31 березня 1942 р. на радіостанції CBS у рамках програми Columbia Workshop вийшла в ефір радіопостановка The City Wears a Slouch Hat; ця постановка була результатом співпраці Кейджа і письменника Kenneth Patchen. Кейдж сподівався реалізувати багату звуками аудіодоріжку, але технік у студії CBS відкинув частину його ідей як «занадто дорогі для реалізації». Ця радіопостановка здобула як позитивні, так і негативні відгуки слухачів.

Нью-Йорк

[ред. | ред. код]

На початку червня 1942 р.[17] Джон і Ксеня переїхали до Нью-Йорка. Деякий час вони жили у різних знайомих — у Макса Ернста і його жінки Пеггі Гуггенгайм, у Kenneth Patchen з дружиною, а також у Джозефа Кемпбелла і його дружини танцівниці Jean Erdman. Окрім того, деякий час подружжя жило у батьків Джона, які недавно переїхали у містечко Montclair неподалік від Нью-Йорка. Джон і Ксеня поступово інтегровувались в культурне життя Нью-Йорка завдяки знайомим і друзям. На одній з вечірок, які організовувала сім'я Ернста-Гуггенгайм, подружжя Кейджів познайомилося з Марселем Дюшанем. У вересні 1942 р. вони нарешті винайняли собі окреме помешкання. Кейдж пише музику, зокрема Credo in Us (прем'єра початкової версії відбулася 1 серпня)[17].

7 лютого 1943 р. відбувся черговий концерт перкусійної музики з участю 13 виконавців на 125 інструментах включно з підготованим фортепіано і електричними приладами з CBS. Програма концеру включала твори Кауелла, Гаррісона і Кейджа (зокрема Amores, Construction in Metal і Imaginary Landscape No. 3). Цей концерт отримав розголос на національному рівні[23].

Кейдж поступово почав відходити від написання музики для перкусійних оркестрів, і замість того зосереджується на підготованому фортепіано й музиці до танцю. У цей час його стосунки з Ксенею остаточно розпадаються, вона починає жити окремо (кінець лютого 1944[23]); у Кейджа, натомість, розвиваються стосунки з Мерсем Каннінгемом, з яким вони також починають все частіше разом виступати. Кейдж і Ксеня розлучилися 25 листопада 1946 р.

У 1946 р. Кейдж давав приватні науки музикантці з Індії Ґіту Сарабгаі (Gita Sarabhai). Вона, натомість, навчала його того, що вона знала про індійську музику й філософію. Окрім того, Кейдж у цей час прочитав «Перетворення природи у мистецтві» індійського автора Ананди Кертиша Куранасвамі, а також «Повчання Шрі Рамакрішна», які він отримав від Ґіти Сарабгаі. Це мало вплив, зокрема, на цикл Сонати й Інтерлюдії, який він почав писати у цей час.

У 1948 р. Кейдж і Каннінгем вирушили в 6-тижневе «турне», даючи лекції й майстер-класи у різних навчальних закладах, серед інших у Pomona College та Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі, а також у експериментальному навчальному закладі Black Mountain College, директор якого, Josef Albers, навчався у Баугаусі. Під час відвідин Black Mountain (Північна Кароліна) їх запросили улітку провести там 6-тижневі курси (Кейдж — «структура музики», Каннінгем — «техніка танцю» а також їхні знайомі). У лютому 1949 р. Кейдж і Каннінгем знову вирушають у поспішне турне на схід — до Портленда, щоб назбирати грошей на подорож до Європи[23].

23 березня 1949 р. Кейдж і Каннінгем вирушили до Амстердама[17], звідки, через Бельгію і Францію, вони вирушили до Італії, де в Палермо і Мілані Кейдж відвідав фестивалі сучасної музики, на які він писав рецензії. З середини травня по жовтень Кейдж і Каннінгем мешкали в Парижі, де Кейдж познайомився, серед інших, із Олів'є Мессіаном і П'єром Булезом. Протягом перебування у Парижі Кейдж декілька разів виконував Sonatas and Interludes, Bacchanale, Amores I та IV та інші твори. Також він продожував збирати ноти творів Еріка Саті, чиєю творчістю він захоплювався.

Після повернення до Нью-Йорка восени, Кейдж познайомився з трьома людьми, з якими у нього були тісні творчі зв'язки у майбутньому: композиторами Мортоном Фелдманом, Крістіаном Вулфом і піаністом Девідом Тюдором. З Тюдором Кейдж познайомився, коли шукав піаніста, який би погодився виконати Другу фортепіанну сонату Булеза. Прем'єра твору в США у виконанні Тудора відбулася 18 грудня 1950 р.[23]:93. У той період Кейдж мав романтичні почуття до Тудора, що зафіксовано у листах[25].

І цзін; дзен-буддизм

[ред. | ред. код]

Під час роботи над Концертом для підготованого фортепіано і камерного оркестру Кейдж отримав в подарунок від Крістіана Вулфа китайську Книгу перемін в англійському перекладі[17]. Ця книга відкрила Кейджу новий спосіб композиції, заснований на використанні випадкових чисел (отриманих з допомогох багаторазового підкидання монети). Кейдж відразу використав цей спосіб у третій (фінальній) частині концерту, а також у монументальному фортепіанному творі Music of Changes, у Imaginary Landscape 4 для радіоприймачів, а також у Williams Mix[23]:101—113. З допомогою використання випадковості як інструмента творчості Кейдж намагався звільнити свою творчість від власного еґо. «Той, хто ставить запитання, а не робить вибір» — так він описував свою роль як композитора[16].

В той же час (починаючи з вересня 1951 р.) Кейдж відвідував лекції Daisetz Teitaro Suzuki з дзен-буддизму в Колумбійському університеті[17].

Цей розділ потребує доповнення. (лютий 2015)


Творчість

[ред. | ред. код]
Цей розділ потребує доповнення. (лютий 2015)

Джон Кейдж був одним з найсміливіших новаторів і експериментаторів у мистецтві XX століття — він є винахідником препарованого фортепіано, одним з піонерів електронної музики, перформансу, графічної нотації[26]. Однією з ключових ідей у його творчості, зокрема з 1950-х років, була відмова від контролю композитора над звуковим матеріалом, і підхід, згідно з яким композитор у своєму творі «ставить запитання»[27]:284. Протягом 1952—1953 років він створив проект Williams Mix, приклад електроакустичної музики, який йому допоміг завершити Ерл Браун[28]. Також у 1952 році Кейдж створив свій найвідоміший твір 4′33″.

Список творів

[ред. | ред. код]
Список творів:

Рік

Назва

1932 Перший розділ Еклезіаста
1932 Greek Ode
1933 Solo with Obbligato Accompaniment of Two Voices in Canon
1933 Sonata for 2 voices
1933 Sonata for Clarinet
1933 Три легкие пьесы
1933 Three Songs, (Gertrude Stein)
1934 Composition For Three Voices, for any three instruments encompassing the ranges d to d3'
1934 Six Short Inventions
1935 Quartet
1935 Quest
1935 Three Pieces for Flute
1935 Two Pieces for Piano (1935)
1936 Trio
1938 Five Songs for Contralto
1938 Metamorphosis
1938 Music for Wind Instruments
1939 1st Construction (In Metal)
1939 Imaginary Landscape No. 1
1939 Marriage at the Eiffel Tower (в співпраці з Henry Cowell і George McKay)
1939—1952 Уявні ландшафти 1-5
1940 2nd Construction
1940 Bacchanale
1940 Fads and Fancies In the Academy
1940 Living Room Music
1941 3rd Construction
1941 The City Wears a Slouch Hat
1942 Credo in US
1942 Forever and Sunsmell
1942 Imaginary Landscape No. 2
1942 Уявний ландшафт 3
1942 In the Name of the Holocaust
1942 Opening Dance (Entrance) (для Sue Laub)
1942 Primitive
1942 The Wonderful Widow of Eighteen Springs
1942 Jazz Study
1943 Ad Lib
1943 Amores
1943 And the Earth Shall Bear Again
1943 Chess Pieces
1943 Four Dances
1943 Our Spring Will Come
1943 A Room
1943 She is Asleep
1943 Tossed As It Is Untroubled
1943 Totem Ancestor
1943 Triple-Paced no. 1
1944 A Book of Music
1944 Crete
1944 Four Walls
1944 Небезпечна ніч
1944 Prelude for Meditation
1944 Root of an Unfocus
1944 Spontaneous Earth
1944 Triple-Paced no. 2
1944 The Unavailable Memory of
1944 A Valentine out of Season
1945 Dad
1945 Daughters of the Lonesome Isle
1945 Mysterious Adventure
1945 Soliloquy
1945 Three Dances
1946 Encounter
1946 Офелія
1946 Prelude for six instruments
1946 Two Pieces for Piano
1947 Arrangement of Erik Satie’s Socrate
1947 Music for Marcel Duchamp
1947 Ноктюрн
1947 The Seasons
1947 The Seasons
1948 Dream
1948 Experiences II
1948 Experiences No. 2
1948 In a Landscape
1948 Orestes
1948 Sonatas and Interludes
1948 Suite for Toy Piano
1949 Lecture on Nothing
1950 A Flower
1950 Six Melodiesrd
1950 String Quartet in Four Parts
1950 Works of Calder
1950 A Chant with Claps
1951 Concerto for prepared piano
1951 Haiku
1951 Imaginary Landscape No. 4
1951 Music of Changes
1951 Pastorales
1951 Sixteen Dances
1951 Two Pastorales
1952 4′33″
1952 For M. C. and D. T.
1952 Imaginary Landscape No. 5
1952 Music for Carillon No. 1
1952 Music for Piano 1
1952 Seven Haiku
1952 Waiting
1952 Water Music
1952 Williams Mix
1953 59 ½"
1953 Music for Piano 2
1953 Music for Piano 20
1953 Music for Piano 3
1953 Music for Piano 4-19
1954 12’55.6078"
1954 31’57.9864"
1954 34’46.776"
1954 45'
1954 Music for Carillon No. 2
1954 Music for Carillon No. 3
1955 26’1.1499"
1955 Music for Piano 21 — 36
1955 Music for Piano 37 — 52
1955 Speech
1956 27’10.554"
1956 Music for Piano 53 — 68
1956 Music for Piano 69 — 84
1956 Radio Music
1957 Winter Music
1957-1958 Concert for piano & orchestra
1958 Aria
1958 Fontana Mix,
1958 For Paul Taylor and Anita Dencks
1958 Music Walk
1958 Solo for Voice 1
1958 TV Köln
1958 Variations I
1959 Sounds of Venice
1959 Water Walk
1960 Cartridge Music
1960 Music for «The Marrying Maiden»
1960 Music for Amplified Toy Pianos
1960 Solo for Voice 2, for solo voice (any range)
1960 Theatre Piece
1960 WBAI
1960 Where Are We Going? And What Are We Doing?e
1961 Atlas Eclipticalis
1961 Indeterminacy (в сотрудничестве с David Tudor)
1961 Music for Carillon No. 4
1961 Variations IIans
1962 0’00" (4’33" No. 2)
1962 Music for Piano 85
1963 Suite for Toy Piano (оркестровка Lou Harrison)
1963 Variations III
1963 Variations IV
1965 Electronic Music for Piano
1956 Rozart Mix
1956 Variations V
1966 Variations VI
1966 Variations VII
1967 Music for Carillon No. 5
1967 Newport Mix
1967—1969 HPSCHD
1969 33 1/3
1969 Cheap Imitation
1970 36 Mesostics re and not re Marcel Duchamp
1970 Solo for Voice 49, Song With Electronics—Relevant: The Year Begins to Be Ripe
1970 Song Books Volumes I & II
1971 Les Chants De Maldoror Pulvérises Par L’assistance Même
1971 Sixty-Two Mesostics Re Merce Cunningham
1971 WGBH-TV
1972 Bird Cage
1972 Cheap Imitation
1972 Mureau (в сотрудничестве с David Tudor)
1973 Etcetera
1973 Excercise
1973 Series re Morris Graves, on Morris Graves
1974 Score
1974 Forty-four Harmonies
1975 Child of Tree
1975 Etudes Australes
1975 Lecture on the Weather
1976 Apartment House 1776
1976 Branches
1976 Quartet IV
1976 Quartets I—VIII
1976 Renga
1976—1978 Quartet
1976—1979 Writing for the Second Time Through Finnegans Wake
1977 Cheap Imitation
1977 Forty-Nine Waltzes for the Five Boroughs
1977 Inlets, for 3 players of water-filled conch shells
1977 Telephones and Birds
1978 Chorals
1978 A Dip in the Lake: 10 Quicksteps, 61 Waltzes, and 56 Marches for Chicago and Vicinity, for indeterminate forces
1978 Etudes Boreales I—IV
1978 Etudes Boreales I—IV
1978 Letter to Erik Satie
1978 Some of «The Harmony of Maine» (Supply Belcher)
1978 Sound Anonymously Received
1979 Hymns and Variations
1979 James Joyce, Marcel Duchamp, Erik Satie: An Alphabet
1979 Laughtears, interview (Conversation between John Cage & Klaus Schöning on Roaratorio, 1979)
1979 Paragraphs of Fresh Air, for a radio station with 11 sound sources
1979 Roaratorio: An Irish Circus on Finnegan’s Wake
1979 What You Say, on Jasper Johns
1979 _, _ _ Circus on _, a means of translating a book into a performance without actors
1980 Freeman Etudes Book I
1980 Furniture Music Etcetera
1980 Improvisations III, for four performers and six casettes of the same or similar music'
1980 Litany for the Whale
1981 Thirty Pieces for Five Orchestras
1982 Dance Four Orchestras
1982 Fifteen Domestic Minutes
1983 ear for EAR (Antiphonies)
1983 Improvisation IV («Fielding Sixes»)
1983 Postcard From Heaven
1983-1985 Ryoanji
1984 HMCIEX («Here Comes Everybody Mix»)
1984 Improvisation a + b
1984 Music for…, any combination of 1-17 instrumental parts
1984 Perpetual Tango
1984 Souvenir
1984 Thirty Pieces for String Quartet
1985 ASLSP
1985 A Collection of Rocks
1985 Eight Whiskus
1985 Eight Whiskus
1985 First Meeting of the Satie Society
1985 Mirakus2
1985 Nowth upon Nacht
1985 Selkus2
1985 Seven2
1985 Sonnekus2
1986 But What About the Noise..
1986 Etcetera 2/4 Orchestras
1986 Haikai, for gamelan ensemble
1986 Hymnkus, for chamber ensemble, accordion & voice
1986 Rocks
1986 Thirteen Harmonies
1987 Europeras 1/2
1987 One
1987 Organ2/ASLSP
1987 Two
1988 101
1988 Art is Either a Complaint or Do Something Else, on Jasper Johns
1988 Essay, for computer generated tape
1988 Five Stone Wind
1988 Five, for any five voices or instruments
1988 Seven, for flute, clarinet, percussion, piano, violin, viola & cello
1988 Twenty-Three, for 13 violins, 5 violas & 5 cellos
1989 Four Solos for Voice
1989 Four
1989 One2
1989 Sculptures Musicales, for sounds lasting and leaving from different points
1989 Swinging
1989 Three
1989 Two2
1990 The Beatles 1962—1970 (обробки пісень The Beatles)
1990 cComposed Improvisations No. 1
1990 cComposed Improvisations No. 2
1990 cComposed Improvisations No. 3
1990 Europeras ¾
1990 Four2
1990 Fourteen
1990 Freeman Etudes Books 3 & 4
1990 One4
1990 One5
1990 One6
1990 Scottish Circus, Musicircus based on Scottish traditional music
1991 103
1991 108
1991 Eight
1991 Five Hanau Silence («Project for Hanau Squatters»)
1991 Five2
1991 Five3
1991 Five4, (посвящен памяти Stefan Wolpe)
1991 Five5
1991 Four3
1991 Four4
1991 Four5
1991 Haikai
1991 How to Improve the World (you will only make matters worse)
1991 One9
1991 One8
1991 Six
1991 Ten, for flute, oboe, clarinet, bassoon, trumpet, trombone, percussion, piano, 2 violins, viola & cello
1991 Three2
1991 Twenty-Eight, Twenty-Six and Twenty-Nine
1991 Twenty-Eight
1991 Twenty-Nine
1991 Twenty-Six
1991 Two3
1991 Two4
1991 Two5
1992 Eighty
1992 Fifty-Eight
1992 Four6'
1992 One10
1992 One12
1992 One13 (незакінчена)
1992 Seventy-Four
1992 Sixty-Eight
1992 Thirteen
1992 Two6

Цікавий факт

[ред. | ред. код]
  • Оскільки Кейдж не вказав тривалість свого твору Organ²/ASLSP (As Slow As Possible, букв. «Якнайповільніше»), а початок його виконання припав на 639-ту річницю створення першого органу, виконання концерту триватиме стільки ж[29].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Los Angeles Times — El Segundo: 1881. — ISSN 0458-3035; 2165-1736
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118518291 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ https://www.zeit.de/online/2007/31/john-cage
  4. ↑ RKDartists
  5. ↑ https://www.latimes.com/entertainment/arts/culture/la-et-cm-john-cage-htmlstory.html
  6. ↑ https://www.amacad.org/sites/default/files/academy/multimedia/pdfs/publications/bookofmembers/electionIndex1950-1999.pdf
  7. ↑ https://artsandletters.org/?s=John+Cage&restype=all
  8. ↑ https://namyco.org/history_of_nama.php
  9. ↑ https://iscm.org/about-us/honorary-members/
  10. ↑ Ross, Alex (2011). Reszta jest hałasem: słuchając dwudziestego wieku. Alexander Laskowski (tłumaczenie). Państwowy Instytut Wydawniczy. ISBN 9788306032734.
  11. ↑ Composer of the Week - Contemporary Sheet music. Edition Peters. Архів оригіналу за 21 серпня 2012. Процитовано 6 березня 2015.
  12. ↑ Service, Tom. A guide to John Cage's music. the Guardian. Архів оригіналу за 11 січня 2015. Процитовано 3 березня 2015.
  13. ↑ John Cage | biography — American composer. Encyclopedia Britannica. Архів оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 4 березня 2015.
  14. ↑ Krzysztof Kwiatkowski. John Cage - za i przeciw // Ruch Muzyczny. — 2012. — Вип. ROK LVI • NR 16/17 (5 липня).
  15. ↑ а б в г д е ж и к л м н Nicholls, David (1 серпня 2002). The Cambridge Companion to John Cage. Cambridge University Press. ISBN 9780521789684. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 6 березня 2015.
  16. ↑ а б в г д е John Cage. An Autobiographical Statement. Архів оригіналу за 12 березня 2015. Процитовано 7 березня 2015.
  17. ↑ а б в г д е ж и к л Paul van Emmerik; Herbert Henck, András Wilheim (2003—2015). 1912-1971. A John Cage Compendium (англ.) . Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 31 липня 2017.
  18. ↑ «I left Paris and began both painting and writing music, first in Mallorca. The music I wrote was composed in some mathematical way I no longer recall. It didn't seem like music to me so that when I left Mallorca I left it behind to lighten the weight of my baggage»[16], при тому дослідники стверджують, що ці твори збереглися[17].
  19. ↑ Showing remarkable initiative and self-motivation, he raised funds by organizing a series of lectures on modern art and music, which were delivered to Santa Monica housewives[15]:13
  20. ↑ а б Hicks, Michael (1990). John Cage's Studies with Schoenberg. American Music. 8 (2): 125—140. doi:10.2307/3051946. ISSN 0734-4392. JSTOR 3051946. Архів оригіналу за 29 жовтня 2015. Процитовано 5 квітня 2015.
  21. ↑ а б Sue (29 серпня 2013). Sugs Writer's Blog: Xenia Cage; the 31 Women number 20, her birthday is 28 August. Sugs Writer's Blog. Архів оригіналу за 20 квітня 2015. Процитовано 12 квітня 2015.
  22. ↑ Paul van Emmerik; Herbert Henck, András Wilheim (2003—2015). Music. A John Cage Compendium (англ.) . Архів оригіналу за 6 вересня 2011. Процитовано 12 квітня 2015.
  23. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Silverman, Kenneth (11 липня 2012). Begin Again: A Biography of John Cage. Northwestern University Press. ISBN 9780810128309. Архів оригіналу за 13 червня 2015. Процитовано 12 червня 2015.
  24. ↑ а б John Cage's genius an L.A. story. Los Angeles Times. ISSN 0458-3035. Архів оригіналу за 1 квітня 2015. Процитовано 12 квітня 2015.
  25. ↑ "I do love you but it will always be so that you need not be afraid", — писав Кейдж в одному з листів до Тюдора.[23]:93
  26. ↑ Michael Rodman. John Cage | Biography & History. AllMusic. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 1 лютого 2016.
  27. ↑ Zbigniew Skowron. Nowa muzyka Amerykańska. — Kraków : Musica Iagellonica, 1995.
  28. ↑ Revill 1993, 143—149.
  29. ↑ Найдовший у світі концерт триватиме 639 років(англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Андрей Горохов. Музпросвет. — Москва: Флюид, 2010. — С. 216-219 (Джон Кейдж)(рос.)
  • Е.Г. Григоренко. Джон Кейдж. Творчество. — К.: Музична Україна, 2012. — ISBN 978-966-8259-71-5(рос.)
  • В.Д. Конен. Пути американской музыки. — М.: Советский композитор, 1977. — С. 350-353, 387, 388.(рос.)
  • Louise Gray, "John Cage", in Rob Young (ed.), The Wire Primers: A Guide to Modern Music, London: Verso, 2009, pp. 159–164.(англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джон_Кейдж&oldid=43502252