Джон Кейдж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джон Кейдж
фотографія
Джон Кейдж (зліва) у 1992 р.
Основна інформація
Повне ім'я Джон Мілтон Кейдж-молодший
Дата народження 5 вересня 1912(1912-09-05)
Дата смерті 12 серпня 1992(1992-08-12) (79 років)
Країна США
Національність американець
Професія композитор
Підпис Джона Кейджа

Джон Кейдж (англ. John Milton Cage Jr.; 5 вересня 1912 — 12 серпня 1992) — американський композитор, філософ, письменник. Кейджа вважають винахідником препарованого фортепіано;[1]:389[2] для його творчості також характерно використання елементів випадковості на етапі створення композицій; графічної нотації;[3] нетипових (шумових) джерел звуку та надання особливого значення тиші; серед його творів є й електронна музика[4] Філософські ідеї Кейджа частково натхненні індійською філософією, даосизмом і дзен-буддизмом[5].

Життєпис[ред.ред. код]

Дитинство, юність[ред.ред. код]

Батько композитора, Джон Мілтон Кейжд старший, був винахідником; мати, Люкретія Гарвей (Harvey), — журналісткою. Сім'я часто переїжджала — коли Кейжу молодшому було 12, вони встигли помешкати в шести різних місцях Каліфорнії, двох — у Мічигані, і навіть в Онтаріо.[6]:5 Перші музичні науки Кейдж отримував від своєї тітки (сестри матері) Фібі, а згодом — від композитора Fannie Charles Dillon (у них Кейдж навчався гри на фортепіано).

У Лос-Анджелесі 12-річний Кейдж переконав місцеву радіостанцію «KNX» щотижня випускати в ефір годинну програму, в якій брав участь музичний ансамбль, що Кейдж утворив разом з його друзями-бойскаутами (у складі ансамблю, зокрема, були тромбон, труба, фортепіано і спів; на фортепіано часто грав Кейдж).[6]:7

Протягом 1923—28 рр. Кейдж навчався у Los Angeles High School[6]:8, яку закінчив з відзнакою[6]:21, після чого у 1929 р. вступив у Pomona College. Втім, після двох років навчання він покинув коледж, оскільки побачив, що «ця інституція діє неправильно»[7], і вирішив, що поїздка до Європи матиме для нього більше користі, ніж продовження навчання у коледжі[6]:8.

Кейдж їхав до Європи з думкою стати письменником. Але прибувши до Парижа, він починає цікавитися архітектурою і музикою; особливо його захопила готична архітектура 15-го століття[6]:9. Протягом шести тижнів Кейдж відвідував Бібліотеку Мазаріні, де читав про готичну архітектуру. Протягом деякого часу Кейдж працював у архітектора Ernö Goldfinger, але «малювання іонійських, дорійських і коринфських колон» швидко йому набридло.

Кейдж спробував навчатися у піаніста й органіста, викладача з Паризької консерваторії Лазара Леві (Lazare Lévy), проте після двох лекцій він зрозумів, що розвиток як піаніста-віртуоза його не цікавить. Втім, Леві порадив Кейджу відвідати ряд концертів, зокрема музики Баха; Кейдж побував також на концертах, де виконувалася музика Стравінського і Скрябіна[6]:22 та познайомився з музикою Еріка Саті[8]. Після Парижа Кейжд побував також на Мальорці, Капрі, Севільї, Мадриді; у Дессау разом із другом на ім'я Дон Семпл (Don Sample) Кейжд побував у школі баугаусу, який мав сильний вплив на нього[6]:23-24. У Європі Кейжд також починає писати музичні твори й малювати картини, проте спочатку в нього було враження, що музика — то «не його»[9].

1931—1938[ред.ред. код]

Кейдж повернувся до Лос-Анджелеса у грудні 1931 р.[8]. Деякий час Кейдж працював садівником у Санта-Моніці, а також давав господиням лекції про сучасне мистецтво[10]. Окрім того Кейдж підробляв різними іншими способами — миючи посуд у кафе, підшукуючи й аналізуючи наукову літературу в бібліотеках для батька та інших, допомагаючи мамі в її магазині для мистців[6]:13. Також у проміжку між 1931 і 1933 рр. Кейдж і Дон Семпл трохи менше року жили у архітектора Рудольфа Шіндлера[6]:23.

Кейдж познайомився з Річардом Бюлігом (Buhlig), «першим піаністом, який виконав твір 11 Шенберга», і який, своєю чергою, познайомив Кейджа з Генрі Коуеллом. Коуелл, ознайомившись з деякими творами Кейджа, порадив йому деякий час навчатися у Адольфа Вайса (Weiss), учня Шенберга (для цього Кейдж з вересня по грудень 1934 р. жив у Нью-Йорку), щоб потім продовжити навчання у самого Шенберга[7]. Також Кейдж був асистентом Коуелла у нью-йоркському університеті «Нова Школа». Повернувшись до Лос-Анджелеса, Кейдж навчається у Шенберга.

Спершу Кейдж відвідував курс, який Шенберг читав з жовтня 1934 р. для групи з від 25 до 40 студентів (при тому Кейжд почав відвідувати курс тільки у січні 1935 р.);[11] Шенберг аналізував музику Баха, Бетховена, Брамса і самого Шенберга. У травні 1935 р., за порадою Вайса, Кейдж спробував домовитися із Шенбергом про можливість продовження навчання. За словами Кейджа, Шенберг погодився навчати його безкоштовно за умови, що той присвятить своє життя музиці[7]. Кейдж відвідував курси, які Шенберг читав у Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі та Університеті Південної Каліфорнії, зокрема композиції, контрапункту, аналізу і гармонії; при тому після першої лекції з гармонії у 1936 р. Кейдж припинив навчання у Шенберга[11]:129.

7 червня 1935 р. Кейдж одружився з Ксенею Кашеваров (Kashevaroff), з якою познайомився у магазині матері. Ксеня була маляркою, скульпторкою, і також співпрацювала з Кейджем як музикант протягом понад десяти років[12], незважаючи на те, що у 1945 р. вони розлучилися[8] (згідно з иншим джерелом — у 1946[12]). Кейдж присвятив Ксені ряд творів, зокрема Music for Xenia (1934), Living Room Music (1940), The City Wears a Slouch Hat (1941), Third Construction (1941), Tossed As It Is Untroubled (присвята Ксені наявна в рукописі, 1943), A Valentine out of Season (1944)[13].

Після навчання у Шенберга Кейдж почав співпрацювати з кінорежисером Оскаром Фішінгером (Fischinger), у якого був асистентом, і який підштовхнув його до ідеї використання «немузичних» звуків у музиці[14]:26[7]. Фішінгер також практикував буддизм, яким Кейдж пізніше зацікавиться[15]. В той період Кейдж почав експериментувати з оркестром ударних інструментів і прийшов до ідеї т. зв. «водяного гонгу»[14]. Кейдж деякий час працював акомпаніатором класів танцю у Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі[15], і, згодом (у 1938), викладав спершу у Cornish School у Сієтлі[6]:10-11, а згодом у Mills College у Сан-Франциско.

Саме в період, коли Кейдж працював у Cornish School, він винайшов препароване фортепіано й написав Imaginary Landscape No. 1, який є одним з ранніх зразків електронної музики[14]. У Cornish School з 1936 року існувала радіо студія, яка виконувала навчальні функції, і це дало можливість Кейджу почати експериментувати з електронною музикою. Приблизно в той період Ксеня і її знайома перекладали маніфест «Мистецтво шумів» Луїджі Руссоло, який мав сильиний вплив на Кейджа[14]:33. 18 липня 1940 р., коли Кейдж працював у Mills College, він організував концерт перкусійної музики, програма якого включала твори Кауелла (Pulse), кубинських композиторів Amadeo Roldán (Rítmical V і VI) і José Ardévol (Suite), Лу Гаррісона (Canticle), Вільяма Рассела (Chicago Sketches), а також Second Construction Кейджа. Концерт відбувся з участю 17-ти виконавців (серед них сам Кейдж, Ксеня, Лу Гаррісон і Вільям Рассел), а також отримав широкий i загалом позитивний розголос у суспільстві[14]:39.

У серпні 1940 р. Кейдж планував і готувався до створення Центру експериментальної музики; серед іншого, він планував роздобути для цього центру терменвокс. Також від Генрі Коуелла Кейдж позичив ритмікон, інструмент, який Кауелл створив у співпраці з Левом Терменом. Кейдж і Кауелл активно шукали спонсорів для реалізації задуму (серед інших, вони звертались до Чарлі Чапліна, Уолта Діснея, Фонду Рокфеллера тощо), і звертались по підтримку до колег-композиторів: Едгара Вареза, Джорджа Антейла, Ернста Тоха. Потенційні спонсори часто висловлювали зацікавлення ідеєю, але до конкретної фінансової допомоги не доходило. Після року спроб зібрати потрібні кошти, Кейдж змушений був відмовитися від цього задуму[14]:43.

У серпні 1941 р. Джон і Ксеня переїхали до Чикаго. Кейдж вів курс «звукових експериментів» у чиказькій Школі дизайну, засновником і директором якої був колишній професор Баугаусу László Moholy-Nahy. Директор школи поділяв бажання Кейджа створити студію електронної музики, але і в Школі дизайну цього зробити не вдалося через брак фінансування. У Чикаго Кейдж організував ще один концерт перкусійної музики, який знову отримав широкий розголос. Концерт відбувся 1 березня 1942 р. з участю 10 виконавців, і включав твори Вільяма Рассела, Лу Гаррісона і Кейджа (Imaginary Landscape No. 3)[14]:45[8]. 31 березня 1942 р. на радіостанції CBS у рамках програми Columbia Workshop вийшла в ефір радіопостановка The City Wears a Slouch Hat; ця постановка була результатом співпраці Кейджа і письменника Kenneth Patchen. Кейдж сподівався реалізувати багату звуками аудіодоріжку, але технік у студії CBS відкинув частину його ідей як «занадто дорогі для реалізації». Ця радіопостановка здобула як позитивні, так і негативні відгуки слухачів.

Нью-Йорк[ред.ред. код]

На початку червня 1942 р.[8] Джон і Ксеня переїхали до Нью-Йорка. Деякий час вони жили у різних знайомих — у Макса Ернста і його жінки Пеггі Гуггенгайм, у Kenneth Patchen з дружиною, а також у Джозефа Кемпбелла і його дружини танцівниці Jean Erdman. Окрім того, деякий час подружжя жило у батьків Джона, які недавно переїхали у містечко Montclair неподалік від Нью-Йорка. Джон і Ксеня поступово інтегровувались в культурне життя Нью-Йорка завдяки знайомим і друзям. На одній з вечірок, які організовувала сім'я Ернста-Гуггенгайм, подружжя Кейджів познайомилося з Марселем Дюшанем. У вересні 1942 р. вони нарешті винайняли собі окреме помешкання. Кейдж пише музику, зокрема Credo in Us (прем'єра початкової версії відбулася 1 серпня)[8].

7 лютого 1943 р. відбувся черговий концерт перкусійної музики з участю 13 виконавців на 125 інструментах включно з підготованим фортепіано. Програма концеру включала твори Кауелла, Гаррісона і Кейджа. Цей концерт отримав розголос на національному рівні[14].


Творчість[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ross, Alex (2011). Reszta jest hałasem: słuchając dwudziestego wieku. Alexander Laskowski (tłumaczenie). Państwowy Instytut Wydawniczy. ISBN 9788306032734. 
  2. Composer of the Week - Contemporary Sheet music. Edition Peters. 
  3. Service, Tom. A guide to John Cage's music. the Guardian. Процитовано 2015-03-03. 
  4. John Cage | biography - American composer. Encyclopedia Britannica. Процитовано 2015-03-04. 
  5. Krzysztof Kwiatkowski. John Cage - za i przeciw // Ruch Muzyczny. — 05-07-2012. — Вип. ROK LVI • NR 16/17.
  6. а б в г д е ж и к л м н Nicholls, David (2002-08-01). The Cambridge Companion to John Cage. Cambridge University Press. ISBN 9780521789684. 
  7. а б в г д John Cage. An Autobiographical Statement. Процитовано 7 березня 2015. 
  8. а б в г д е ж Paul van Emmerik; Herbert Henck, András Wilheim (2003—2015). 1912-1971. A John Cage Compendium (англ.). 
  9. «I left Paris and began both painting and writing music, first in Mallorca. The music I wrote was composed in some mathematical way I no longer recall. It didn't seem like music to me so that when I left Mallorca I left it behind to lighten the weight of my baggage»[7], при тому дослідники стверджують, що ці твори збереглися[8].
  10. Showing remarkable initiative and self-motivation, he raised funds by organizing a series of lectures on modern art and music, which were delivered to Santa Monica housewives[6]:13
  11. а б Hicks, Michael (1990). John Cage's Studies with Schoenberg. American Music 8 (2). с. 125–140. doi:10.2307/3051946. ISSN 0734-4392. JSTOR 3051946. Процитовано 2015-04-05. 
  12. а б Sue (2013-08-29). Sugs Writer's Blog: Xenia Cage; the 31 Women number 20, her birthday is 28 August. Sugs Writer's Blog. Процитовано 2015-04-12. 
  13. Paul van Emmerik; Herbert Henck, András Wilheim (2003—2015). Music. A John Cage Compendium (англ.). 
  14. а б в г д е ж и Silverman, Kenneth (2012-07-11). Begin Again: A Biography of John Cage. Northwestern University Press. ISBN 9780810128309. 
  15. а б John Cage's genius an L.A. story. Los Angeles Times. ISSN 0458-3035. Процитовано 2015-04-12. 

Додаткова література[ред.ред. код]

  • Григоренко Е. Г. "Джон Кейдж. Творчество" // Музична Украiна, 2012. ISBN 978-966-8259-71-5
  • Конен В. Д. Пути американской музыки. М.: Советский композитор, 1977. С. 350, 351, 352, 353, 387, 388.