Крокодил філіппінський
Крокодил філіппінський | |
---|---|
Філіппінський крокодил | |
Біологічна класифікація | |
Царство: | Тварини (Animalia) |
Тип: | Хордові (Chordata) |
Клас: | Плазуни (Reptilia) |
Клада: | Архозаври (Archosauria) |
Надряд: | Crocodylomorpha |
Ряд: | Крокодилоподібні (Crocodilia) |
Родина: | Крокодилові (Crocodylidae) |
Рід: | Крокодил (Crocodylus) |
Вид: | Крокодил філіппінський (C. mindorensis)
|
Біноміальна назва | |
Crocodylus mindorensis Schmidt, 1935
| |
Поширення філіппінського крокодила | |
Синоніми | |
Crocodylus novaeguineae mindorensis |
Крокодил філіппінський (Crocodylus mindorensis) — представник роду Крокодил родини Справжні крокодили. Інша назва «міндоренський крокодил» за назвою острова Міндоро (Філіппіни). Деякий час його відносили до підвиду гребенястого крокодила або новогвінейського крокодила.
Загальна довжина досягає 3 м. При цьому самці набагато більші за самиць. Морда широка, на спині є кістяні щитки-остеодерми. Зовні схожий на новогвінейського крокодила. Молоді особини мають золотаво-коричневе забарвлення, у дорослих воно стає з темними відтінками.
Полюбляє прісноводні водойми, зокрема ставки, озера й болота. Живиться водними безхребетними й дрібними хребетними.
Будує кубло невеликих розмірів — 1,5 м завширшки та 0,5 м у висоту, в яке самка відкладає 7—20 яєць. Через 85 днів з'являються крокодилята. Самиця добре піклується про нащадків.
Мешкає на Філіппінах: островах Бузуанга, Джолі, Лусон, Масбат, Мінданао, Міндоро, Негрос, Самар, архіпелазі Сулу.
У 1992 році популяція налічувала близько 1000 особин. У 1995 було достовірно відомо тільки про 100 дорослих особин. Натепер популяція оцінюється у 250 особин. Перебуває на межі зникнення через невеликий ареал й негативне ставлення місцевих жителів.
- Sommerlad, R. 2011. Krokodile — Reptiliengiganten in Gefahr. Reptilia (Münster) 16 (87): 16-22
- Самарський С. Л. Зоологія хребетних. — К.: Вища школа, 1967.
- Trutnau, L. & Sommerlad, R. 2006. Krokodile — Biologie und Haltung. Edition Chimaira, Frankfurt, 646 pp. [review in Reptilia Münster 11 (6): 95-96]