EE-3 Jararaca
| EE-3 Jararaca | |
|---|---|
 | |
| Тип | Бойова розвідувальна машина |
| Історія використання | |
| На озброєнні | З 1980 |
| Оператори |
 Уругвай |
| Історія виробництва | |
| Виготовлена кількість |
78 шт. |
| Характеристики | |
| Вага | 5,8 тонн |
| Довжина | 4,13 м. |
| Ширина | 2,23 м. |
| Висота | 1,56 м. |
| Обслуга | 3 ос. |
|
| |
Другорядне озброєння |
1 x 12.7 мм |
| Двигун |
Дизельний Mercedes-Benz OM 314A на 100 к.с |
Операційна дальність |
700 км |
| Швидкість | шосе: 100 км/год. |
| Прохідність |
підйом: 60° стінка: 0,4 м. рів: 0,5 м. брід: 0,6 м. |
|
| |
EE-3 Jararaca у Вікісховищі | |
EE-3 Jararaca (тр. «Жарарака»)[прим. 1] — бразильська колісна бойова розвідувальна машина. Розроблена наприкінці 1970-х років бразильською компанією Engesa для заміни бронеавтомобіля M8 Greyhound.
EE-3 створювалася як бойова розвідувальна машина, а також могла служити платформою для ПТРК та ЗКР. На відміну від EE-9 Cascavel та EE-11 Urutu, бронемашина EE-3 не надходила на озброєння бразильської армії, але постачалася на експорт. Усього за кордон поставлено 78 машини[1].
Опис конструкції[ред. | ред. код]
EE-3 має відділення управління у передній, бойове відділення – у середній та моторно-трансмісійне відділення – у кормовій частині машини. Штатний екіпаж EE-3 складається з трьох осіб: командира машини, механіка-водія та зв'язківця-спостерігача.
Броньовий корпус та башта[ред. | ред. код]
Закритий броньовий корпус EE-3 збирався з листів багатошарової броні за допомогою зварювання. Така броня складається з двох шарів сталі, твердішого зовнішнього та м'якішого внутрішнього. Бразильські дослідження показали, що така конструкція збільшує бронезахист бойових машин і додатково захищає екіпаж від осколків броні, що з'являються після прямого влучення снаряда протитанкової гармати, керованої ракети, або гранатомета.
Озброєння[ред. | ред. код]
Озброєння EE-3 складається з одного 12,7 мм кулемета, встановленого на даху командирської башти. Стрільба з кулемета може здійснюватися як звичайним чином, так і дистанційно, з командирського місця всередині машини.
Засоби спостереження та зв'язку[ред. | ред. код]
Водійське відділення EE-3 оснащене трьома пристроями перископічного спостереження. Механік-водій потрапляє на своє місце через броньований люк у даху корпусу. Башта знаходиться за водійським відділенням, з правого боку від центральної осі корпусу, і також оснащена трьома перископічними пристроями. Місце зв'язківця-спостерігача знаходиться ліворуч від місця командира машини. Зв'язківець потрапляє на своє місце через окремий люк. Крім того, кожний борт корпусу має броньовані двері, через які також можна потрапити до машини.
Двигуни та трансмісія[ред. | ред. код]
Силова установка складається з 4-циліндрового дизельного двигуна Mercedes-Benz OM 314A потужністю 120 к.с. та механічної трансмісії Clark, яка має п'ять швидкостей для руху вперед, одну назад.
Ходова частина[ред. | ред. код]
EE-3 має колісну формулу 4×4 з керованими передніми колесами, незалежною пружинною підвіскою та гідравлічними амортизаторами. Колеса великого діаметра мають центральну систему регулювання тиску повітря. Підвіска коліс пружинна, на всіх колесах встановлені барабанні гальма.
Оператори[ред. | ред. код]
| Держава | Варіант | Кількість |
|---|---|---|
 Габон
|
бойова розвідувальна машина | |
 Кіпр
|
бойова розвідувальна машина з ПТРК MILAN | |
 Уругвай
|
бойова розвідувальна машина | |
 Еквадор
|
бойова розвідувальна машина |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ EE-3 Jararaca. Архів оригіналу за 1 грудня 2010. Процитовано 10 жовтня 2010.
Посилання[ред. | ред. код]
- http://www.army-guide.com/eng/product931.html
- https://www.armyrecognition.com/Amerique_du_sud/Bresile/vehicules_a_roues/EE_3/Engensa_EE3_Bresil_description.htm
- https://www.enemyforces.net/apc/jararaca.htm
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття про бронетехніку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |