Піві-малюк вербовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Empidonax traillii)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Піві-малюк вербовий


Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Тиранові (Tyrannidae)
Рід: Піві-малюк (Empidonax)
Вид: Піві-малюк вербовий
Empidonax traillii
(Audubon, 1828)
Ареал виду     Гніздування     Міграція     Зимування
Ареал виду     Гніздування     Міграція     Зимування
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Muscicapa traillii Audubon, 1828
Посилання
Вікісховище: Empidonax traillii
Віківиди: Empidonax traillii
ITIS: 178341
МСОП: 22699848
NCBI: 164674

Піві-малюк вербовий[2] (Empidonax traillii) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Гніздиться в Північній Америці, зимує в Мексиці, Центральній і Південній Америці. Вид названий на честь шотландського зоолога Томаса Стюарта Трейлла[en][3].

Опис[ред. | ред. код]

Вербовий піві-малюк
Поширення підвидів вербового піві-малюка
Вербовий піві-малюк

Довжина птаха становить 13-17 см, розмах крил 22 см, вага 11-14 г. Довжина крила становить 68,7–75,6 мм, довжина хвоста 54–64,5 мм, довжина дзьоба 10,5–12,3 мм, довжина цівки 15,5–18 мм. Верхня частина тіла бурувато-оливкова, тім'я, крила і хвіст більш темні, нижня частина тіла білувата, боки мають оливковий відтінок, груди оливково-сірі. Навколо очей нечіткі білі кільця, на крилах білі смуги. Дзьоб зверху темний, знизу жовтувато-оранжевий[4].

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють чотири підвиди:[5][6][7]

  • E. t. brewsteri Oberholser, 1918 — гніздяться на заході Північної Америки, від південно-західної Британської Колумбії до центральної Каліфорнії, на схід до Каскадних гір і Сьєрра-Невади. Зимують на заході Мексики і Центральної Америки;
  • E. t. adastus Oberholser, 1932 — гніздяться в регіоні Великого Басейну і в центральній частині Скелястих гір, від південної Британської Колумбії до східної Каліфорнії, Юти і Колорадо. Зимують на заході Мексики і Центральної Америки;
  • E. t. extimus Phillips, AR, 1948 — гніздяться від південної Каліфорнії до Нью-Мексико і західного Техасу. Зимують на заході Мексики[8][9];
  • E. t. traillii (Audubon, 1828) — гнізняться від Великих рівнин до північного сходу США і південно-східної Канади. Зимують на північному заході Південної Америки.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Вербові піві-малюки гніздяться в Сполучених Штатах Америки і Канаді[10]. Взимку вони мігрують на південь, до Мексики, Центральної Америки, Колумбії, західної Венесуели, Еквадору і північного Перу. Вербові піві-малюки живуть у верболозах та в чагарникових заростях на берегах річок і озер. Зустрічаються переважно на висоті до 2500 м над рівнем моря.

Поведінка[ред. | ред. код]

Вербові піві-малюки живляться комахами та іншими дрібними безхребетними, на яких вони чатують серед рослинності або яких шукають серед листя. Іноді вони доповнюють свій раціон ягодами. Сезон розмноження триває з кінця травня по червень. Гніздо має чашоподібну форму, розміщується в чагарниках або на дереві, в розвилці між гілками.

Збереження[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція вербових піві-малюків становить приблизно 8,1 мільйонів птахів. Вона скорочується в середньому на 12% за 10 років[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Empidonax traillii.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 389. ISBN 978-1-4081-2501-4.
  4. Sedgwick, James A. (2001). Geographic Variation in the Song of Willow Flycatchers: Differentiation between Empidonax traillii adastus and E. t. extimus. The Auk. 118 (2): 366—379. doi:10.1642/0004-8038(2001)118[0366:GVITSO]2.0.CO;2.
  5. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 червня 2022.
  6. Paxton, Eben H.; Unitt, Philip; Sogge, Mark K.; Whitfield, Mary; Keim, Paul (2011). Winter Distribution of Willow Flycatcher Subspecies. The Condor. 113 (3): 608—618. doi:10.1525/cond.2011.090200.
  7. Paxton, E.H. (2000). Molecular genetic structuring and demographic history of the Willow Flycatcher (PDF) (M.Sc.). Flagstaff, Arizona: Northern Arizona University. Процитовано 17 лютого 2012.
  8. Sogge, Mark K.; Marshall, Robert M.; Sferra, Susan J.; Tibbitts, Timothy J. (May 1997). A Southwestern Willow Flycatcher Natural History Summary and Survey Protocol: Technical Report NPS/NAUCPRS/NRTR-97/12 (PDF) (Звіт). National Park Service and Northern Arizona University. с. 37. Процитовано 17 лютого 2012.
  9. Finch, Deborah M.; Stoleson, Scott H. (2000). Status, ecology, and conservation of the Southwestern Willow Flycatcher. Gen. Tech. Rep. RMRS-GTR-60 (PDF) (Звіт). Ogden, Utah: U.S. Department of Agriculture, Forest Service, Rocky Mountain Research Station. с. 131. Процитовано 17 лютого 2012.
  10. Godfrey, W. Earl (1966). The Birds of Canada. Ottawa: National Museum of Canada. с. 255.
  11. Craig, Diane; Williams, Pamela L. (1998). Willow Flycatcher (Empidonax traillii). The Riparian Bird Conservation Plan: a strategy for reversing the decline of riparian-associated birds in California. California Partners in Flight. (Звіт). PRBO Conservation Science. Архів оригіналу за 27 березня 2010. Процитовано 16 лютого 2013.