Francisella tularensis

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з F. tularensis)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Francisella tularensis
Макрофаги миши, які заражені Francisella tularensis (скануюча електронна мікрофотографія). , ---
Макрофаги миши, які заражені Francisella tularensis (скануюча електронна мікрофотографія). ,
---
Біологічна класифікація
Домен: Бактерії (Bacteria)
Тип: Протеобактерії (Proteobacteria)
Клас: Гамма-протеобактерії (Gamma Proteobacteria)
Ряд: Thiotrichales
Родина: Francisellaceae,(Brucellacea)
Рід: Francisella
Вид: F. tularensis
Francisella tularensis
(McCoy and Chapin 1912)
Dorofe'ev 1947
Посилання
Вікісховище: Francisella tularensis
EOL: 6976120
ITIS: 958578
NCBI: 263

Туляремі́йна па́личка (лат. Francisella tularensis) — збудник туляремії. Його відносять до роду Francisella, родини Brucellaceae/Francisellaceae.

Характеристика

[ред. | ред. код]

Таксономія

[ред. | ред. код]
  • Родина Brucellacea
  • Рід Francisella
  • Вид Francisella tularensis

Є 4 підвиди, які чітко відрізняються за ферментативними властивостями і ступенем патогенності:

  • найпатогенніший американський (F. tularensis tularensis) або підвид А, що чітко асоційований з смертельними легеневими ураженнями[1];
  • менш патогенний палеоарктичний/голарктичний (F. tularensis holarctica) або підвид В, широко поширений в Європі та Азії, менше у Північній Америці, з нечастими легеневими ураженнями і низькою летальністю. Він має 2 біовари:
  • I, поширений як у Євразії, так і у Північній Америці,
  • II, поширений в Японії, так і меншою мірою в деяких інших районах Євразії,
  • середньоазійський (F. tularensis mediasiatica) підвид, поширений в основному в Центральній Азії; є мало відомостей на сьогодні про його здатність інфікувати людей;
  • підвид F. tularensis novicida[2][3], що відомий по декількох випадках захворювання у осіб із імунодефіцитами[4];

Морфологія

[ред. | ред. код]

Культуральні властивості

[ред. | ред. код]
Колонії бактерій F. tularensis на МПА

Облігатні аероби, вибагливі до поживних середовищ (потребують додавання екстрактів із органів і тканин, цистеїну, глюкози, жовтку).
Дуже повільно ростуть на поживних середовищах, особливо в перших генераціях.

Селективні середовища

[ред. | ред. код]
  • Жовткове середовище Мак-Коя і Чепіна
  • Глюкозо-цистиновий кров'яний агар Френсіса

Фактори патогенності

[ред. | ред. код]

Збудника туляремії відносять до внутрішньоклітинних паразитів (ця властивість зближує їх з вірусами), мешкає в фагоцитах, пригнічуючи їх здатність вбивати чужорідні клітини. Має набір факторів патогенності — капсулу, що якраз і пригнічує фагоцитоз, фермент нейрамінідазу, який сприяє прикріпленню бактерії до клітин-мішеней і, як і всі грамнегативні види, ендотоксини, що спричинюють при руйнуванні мікробної клітини симптоми інтоксикації в організмі. Крім того, у туляремійної палички виявили рецептори, які зв'язуються з Fc-фрагментом антитіл класу IgG, що порушує активність і системи комплементу, і макрофагів. Після того, як F. tularensis проникає всередину фагоциту, вона блокує його фагосоми в цитозолі і швидко розмножується. Зрештою, інфікована клітина піддається апоптозу, і потомство бактерії вивільняється, ініціюючи нові цикли інфекції.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Tularemia — United States, 1990–2000 Morbidity and Mortality Weekly Report. March 8, 2002 / Vol. 51 / No. 9.
  2. Є думки, що це окремий вид.
  3. Sjöstedt AB. Genus I. Francisella Dorofe'ev 1947, 176AL". Bergey's Manual of Systematic Bacteriology. 2 (The Proteobacteria), part B (The Gammaproteobacteria) (2nd ed.). New York: Springer. pp. 200–210.
  4. Kerstin Svensson, Pär Larsson, Daniel Johansson, Mona Byström, Mats Forsman, and Anders Johansson Evolution of Subspecies of Francisella tularensis. J Bacteriol. 2005 Jun; 187(11): 3903–3908.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • «Francisella tularensis». Wadsworth Center: New York State Department of Health. Retrieved 12 May 2015.[1] [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  • «Tularemia (Francisella tularensis)». Michigan Department of Community Health. Retrieved 12 May 2015.[2] [Архівовано 24 березня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)