Підмаренник багновий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Galium uliginosum)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Підмаренник багновий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Тирличецвіті (Gentianales)
Родина: Маренові (Rubiaceae)
Рід: Підмаренник (Galium)
Вид:
Підмаренник багновий (G. uliginosum)
Біноміальна назва
Galium uliginosum
[[Карл Лінней|
Докладніше: [[|]]
L.]], 1753

Підмаренник багновий[1][2] (Galium uliginosum) — вид трав'янистих рослин родини тирличеві (Gentianaceae), поширений ув Євразії. Етимологія: лат. uliginosum — «багновий»[3].

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічні трав'янисті рослині заввишки 5–30(60) см, тендітні, з тонкими кореневищами. Стовбури 4-куті, грубі. Листки розміщені в мутовках зазвичай по 6. Пластини від вузько-еліптичних до оберненоланцетних, 3–16 × 1–3 мм, глянсові, зі щетинистими вершинами, шорсткі, нижні поверхні волохаті уздовж центральної вени, краї цілі зі щетинистими волосками. Суцвіття — досить рясно-квіті парасольки у верхніх пазухах. Квітконіжки 1–5 мм. Квіти: віночки форми колеса з біло-зеленим відтінком 1.5–3 мм завширшки, 4-лопатеві; чашечки відсутні; тичинок 4, пиляки жовті. Плоди 2-дольні, дрібнозернисті, голі, коричневі. Цвітіння й плодоношення — травень–серпень.

Поширення[ред. | ред. код]

Азія (Китай, Монголія, Росія, Вірменія, Грузія, Туреччина); Європа (Австрія, Ліхтенштейн, Бельгія, Люксембург, Велика Британія, Болгарія, Білорусь, Чехія, Хорватія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Ірландія, Швейцарія, Нідерланди, Іспанія, Угорщина, Ісландія, Італія, Латвія, Литва, Норвегія, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Сербія (вкл. Косово і Воєводина), Швеція, Україна). Населяє гідротехнічні луки, болота, багно навесні, канави, іноді сухі луки на схилах пагорбів, узбіччя й газони.

В Україні зростає на болотах, у заболочених лісах і на луках — в Карпатах, лісостепу і на півночі Степу[2].

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Довідник назв рослин України
  2. а б Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 262. (рос.)(укр.)
  3. Dictionary of Botanical Epithets [Архівовано 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)