Garota de Ipanema

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Garota de Ipanema»
Пісня у виконанні Аструд Жільберту та Стена Гетца
з альбому «Getz/Gilberto»
Випущено березень 1964
Записано 18-19 березня 1963
Жанр Джаз, босанова
Мова португальська/англійська
Лейбл Verve Records
Автор пісні Антоніу Карлус Жобін, Вінісіус де Мораес, Норман Гімбел (англ.текст)
Продюсер Крід Тейлор
Композитор Антоніу Карлус Жобін

Garota de Ipanema / The Girl from Ipanema («Дівчина з Іпанеми») бразильська джазова композиція і пісня у стилі босанова. Всесвітній хіт середини 1960-х років, що отримав Грэммі[1] у 1965 р.

Пісня створена у 1962 році, музику до неї написав Антоніу Карлус Жобін, а португальський текст — Вінісіус де Мораес. Згодом Норман Гімбел написав англійский текст. Перший комерційний запис виконав у 1962 році Пері Рібейру (порт. Pery Ribeiro). Сингл 1964 року у виконанні Аструд Жілберту і Стена Гетца став міжнародним хітом і дістав Аструд Жілберту світову славу. Сингл був скороченою версією композиції з альбому Getz / Gilberto, записаного в березні 1963 і виданого в березні 1964 року.

Це одна з найпопулярніших пісень в історії, численні її записи використовувались у кіно. Пісня увійшла до Залу слави Latin Grammy Hall of Fame Award в 2001 році[2]. В 2004 році вибрана однією з 50 записів, що додані Бібліотекою Конгреса США у Національний реєстр[3]. В 2009 році пісня визначена бразильським виданням Rolling Stone 27-ю у переліку найвидатніших бразильських пісень[4].

Історія[ред.ред. код]

Іпанема - модний приморський район на півдні Ріо-де-Жанейро.

Пісня була створена для музичної комедії під назвою Dirigível, над якою працював Вінісіус де Мораес. Початково назва її була Menina que Passa («Дівчина, що йде стороною»), іншою була перша строфа. За легендою, чернетку Жобін і Мораес накидали безпосередньо у барі Veloso, далі Жобін писав мелодію у своєму новому будинку в Руа-Баран-да-Торре, саме в Іпанемі. В свою чергу, Мораес писав текст у Петрополісі, неподалік від Ріо-де-Жанейро, так само, як Chega de Saudade шістьма роками раніше.

Під час запису у Нью-Йорку з Жуаном Жілберту, Антоніу Карлусом Жобіном та Стеном Гетцем, з’явилася ідея створення англомовної версії. Норман Гімбел написав англійський текст. Голос дружини Жуана, Аструд Жільберту, незважаючи на непрофесійність виконавиці, виявився ідеальним для пісні.

Прототипом героїні пісні стала Елоїза Енеїда Менезис Паіс Пінту Пінейру (порт. Heloísa Eneida Menezes Paes Pinto Pinheiro), відома також як Ело Пінейру, сімнадцятирічна дівчина, що мешкала в Іпанемі. Щодня вона проходила повз бар Veloso, не тільки на пляж («щодня, коли вона йде до моря»), але й за повсякденними справами, іноді заходила у бар, купувала цигарки для матері. Там її й побачили автори. З тієї пори, як пісня отримала популярність, стала знаменитістю і сама Ело Пінейру.

Мораес писав, що вона «є втіленням молодої каріока: золота дівчина-підліток, суміш квітки й русалки, повна світла і витонченності, чий вигляд викликає сум, тому що вона несе із собою, на своєму шляху до моря, відчуття юності, що зникає, краси, що нам не належить…»

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]