Gnetum leptostachyum

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Gnetum leptostachyum
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Голонасінні (Gymnosperms)
Відділ: Гнетоподібні (Gnetophyta)
Клас: Гнетоподібні (Gnetopsida)
Порядок: Gnetales
Родина: Гнетові (Gnetaceae)
Рід: Гнетум (Gnetum)
Вид:
G. leptostachyum
Біноміальна назва
Gnetum leptostachyum
Blume, 1849

Gnetum leptostachyum[1] — вид голонасінних рослин класу гнетоподібних.

Поширення, екологія[ред. | ред. код]

Країни проживання: Бруней-Даруссалам; Камбоджа; Індонезія (Калімантан); Лаос; Малайзія (Сабах, Саравак); Таїланд; В'єтнам. Вид був знайдений в змішаних диптерокарпових лісах в основному біля річок чи на схилах пагорбів, крутих схилах і гребенях. У гірських умовах описаний у щільних вологих лісах на висотах від 900—1500 м на материку і 1,200-1,800 м на острові Борнео. G. leptostachyum зібраний на глинисто-скелястих або середньо шаруватих ґрунтах, а також більш вапняку. G. leptostachyum var. abbreviatum, який є ендеміком на горі Кінабалу (Борнео), де він росте на ультраосновному субстраті[2].

Використання[ред. | ред. код]

Волокна кори використовується для виготовлення канатів і риболовних сітей; плоди їстівні[2].

Загрози та охорона[ред. | ред. код]

Більшість з екорегіонов, де вид зростає перераховані як вразливі. Загрозами є вирубки, перетворення для сільського господарства і перетворення лісових земель на плантації. Особливо низинні місця проживання розкидані і фрагментовані. У Таїланді, В'єтнамі, Камбоджі і на Борнео, G. leptostachyum був знайдений в охоронних районах[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Roskov Y., Kunze T., Orrell T., Abucay L., Paglinawan L., Culham A., Bailly N., Kirk P., Bourgoin T., Baillargeon G., Decock W., De Wever A., Didžiulis V. (ed) (2019). Species 2000 & ITIS Catalogue of Life: 2019 Annual Checklist. Species 2000: Naturalis, Leiden, the Netherlands. ISSN 2405-884X. TaxonID: 43260905. Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 11 листопада 2019.
  2. а б в IUCN