HD36540

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD36540
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 5г 32х 14,83с
Схилення - 4° 31′  6,2″
Видима величина (V) 8,15[1]
Характеристики
Спектральний клас B7
показник кольору U−B -0,48
яскравість B 8,199±0,009[2]
показник кольору B−V 0,047±0,013[2]
яскравість V 8,163±0,010[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y 0,08
індекс m1 0,07
індекс c1 0,40
індекс Hβ 2,72[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 8,130[2]
Мінімальна яскравість 8,200[2]
Період фотометричної
змінності зорі
2,17[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 2,66± 0,97[2] мас/рік

за схиленням: -0,15± 0,63[2] мас/рік

Паралакс (π) 1,79 ± 1,19[2] мас
Відстань 1822,10 світлових років
558,66 парсек
Подробиці
Маса M
Інші позначення
HD 36540,

HIP 25954,

BD-4 1162
Посилання
SIMBADдані для HD36540

HD36540 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу B7, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 8,1.[1] Вона розташована на відстані близько 1822,1 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 2,17 доби в межах від Hmin= 8,20 до Hmax= 8,13.[2]


Пекулярний хімічний вміст[ред. | ред. код]

HD36540 належить до Хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію й в її зоряній атмосфері спостерігається нестача He у порівнянні з його вмістом в атмосфері Сонця.


Магнітне поле[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 574,7± 447,8 Гаус.[3]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631