HD40312

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD40312
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 5г 59х 43,27с
Схилення +37° 12′ 45,3″
Видима величина (V) 2,65[1]
Характеристики
Спектральний клас A0/?
показник кольору U−B -0,17
яскравість B 2,574±0,005[2]
показник кольору B−V -0,083±0,004[2]
яскравість V 2,641±0,009[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,04
індекс m1 0,15
індекс c1 0,97
індекс Hβ 2,77[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 2,590[2]
Мінімальна яскравість 2,620[2]
Період фотометричної
змінності зорі
3,62[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 42,09± 1,04[2] мас/рік

за схиленням: -73,61± 0,55[2] мас/рік

Паралакс (π) 18,83 ± 0,81[2] мас
Відстань 173,21 світлових років
53,11 парсек
Подробиці
Маса M
Інші позначення
*th Aur A,

HD 40312, HIP 28380, HR 2095,

BD+37 1380
Посилання
SIMBADдані для HD40312

HD40312подвійна зоря. Ця подвійна система має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 2,7.[1] Вона розташована на відстані близько 173,2 світлових років від Сонця.[2]

Подвійна зоря

[ред. | ред. код]

Головна зоря цієї системи належить до хімічно пекулярних зір й має спектральний клас A0. В той же час спектральний клас іншої компоненти залишається ще не визначеним.

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]

Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 3,62 доби в межах від Hmin= 2,62 до Hmax= 2,59.[2]


Пекулярний хімічний вміст

[ред. | ред. код]

Магнітне поле

[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 223,2± 57,3 Гаус.[3]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631