HD62140

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з HIP37934)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD62140
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 7г 46х 27,41с
Схилення +62° 49′ 49,9″
Видима величина (V) 6,50[1]
Характеристики
Спектральний клас A8
показник кольору U−B 0,13
яскравість B 6,832±0,004[2]
показник кольору B−V 0,262±0,002[2]
яскравість V 6,504±0,004[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y 0,14
індекс m1 0,27
індекс c1 0,73
індекс Hβ 2,85[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 6,540[2]
Мінімальна яскравість 6,590[2]
Період фотометричної
змінності зорі
4,29[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: -36,98± 0,50[2] мас/рік

за схиленням: -61,01± 0,51[2] мас/рік

Паралакс (π) 12,32 ± 0,73[2] мас
Відстань 264,74 світлових років
81,17 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=26[3]км/сек
Інші позначення
49 Cam,

HD 62140, HIP 37934, HR 2977,

BD+63 733
Посилання
SIMBADдані для HD62140

HD62140 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу A8, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 6,5.[1] Вона розташована на відстані близько 264,7 світлових років від Сонця.[2]


Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Зоря HD62140 обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 26км/сек.[3] Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 4,29 доби в межах від Hmin= 6,59 до Hmax= 6,54.[2]


Пекулярний хімічний склад[ред. | ред. код]

Зоряна атмосфера HD62140 має підвищений вміст Eu .[1]


Магнітне поле[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу наявних ліній металів становить 1458,5± 388,5 Гаус.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A…498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631