Lucifer's Friend

Lucifer's Friend
Основна інформація
Жанри	прогресивний рок, хеві-метал, хард-рок, джаз-ф'южн
Роки	1970–1982 1994 2014 – наші дні
Країна	Німеччина
Місто	Гамбург
Мова	англійська
Лейбли	Vertigo Janus Fontana Repertoire Records Cherry Red
Склад	Джон Лоутон Пітер Хесслейн Дітер Хорнс Стефан Еггерт Йоги Віхманн
Колишні учасники	Йоахим "Адді" Рієтенбах Пітер Хехт Герберт Борнхолд Майк Старрс Адріан Аскью Курт Кресс Андреас Дікке Удо Дахмен
lucifersfriend.com
Lucifer's Friend у Вікісховищі

Lucifer’s Friend — німецький хард-роковий гурт, створений в Гамбурзі в 1970 році гітаристом Пітером Хесслейном, вокалістом Джоном Лоутоном, басистом Дітером Хорном, клавішником Пітером Хехтом і барабанщиком Йоахімом Рейтенбахом. Гурт був відмічений в своїй ранній практиці у стилях хеві-металу і прогресив-року.В свою чергу вони також включали елементи джазу і ф'южн в свою музику, особливо це яскраво проявилося їхньому альбомі Banquet 1974 року. Окрім хеві-металу, гурт став одним з піонерів дум-металу. Через їхнє важкого звучання і темну орієнтовану лірику Lucifer’s Friend визначали звучання обох жанрів.

За дванадцять років свого існування Lucifer’s Friend, один із самих цікавих гуртів західнонімецької хард-рок-сцени 70-х років, відіграв не одну сотню концертів і записав декілька досить хороших альбомів, які принесли йому прихильність слухачів Європи та користувалися значним успіхом на американському континенті.

Історія

У 1969 році британський співак Джон Лоутон, після гастролей з його минулим гуртом під назвою Stonewall відправився жити до Німеччини, де зустрівся з Пітером Хесслейном, Дітером Хорнс, Пітером Хехта і Йоахімом Рейтенбахом, які були членами гурту під назвою The German Bonds. Вони зібралися разом, щоб записати альбом під назвою Asterix в 1970 році. Пізніше музиканти з German Bonds перекочували в Lucifer's Friend і запросили до нового гурту Джона Лоутона.

Перші альбоми були випущені на лейблі Vertigo Records в Європі, в Сполучених Штатах ці альбоми були випущені на серії невеликих незалежних лейблів (Billingsgate, Janus, Passport). Таким чином, незважаючи на трансляцію на деяких ринках, альбоми гурту було важко знайти, і комерційний успіх вислизав від музикантів. Перший альбом був зроблений у типовому ключі 70-х років і дещо нагадував ранні Deep Purple і Black Sabbath. Lucifer's Friend мав темну лірику і урізаний стиль гітари та органу. Другий альбом Whereies Groupies Killed the Blues змінив напрямок. Це був дуже експериментальний альбом прогресивного і психоделічного року. На третьому альбомі I'm Just a Rock & Roll Singer, вони знову змінили напрямок, на цей раз ближче до рок-стилю, популяризованому такими гуртами, як Grand Funk Railroad. Альбом Banquet ж вдавав із себе розширені багатошарові композиції у вигляді джазових ф'южн. На цей раз гурт освоював артрок, довіривши все аранжування Хехту. Гурт окрім хорів задіяв оркестр з великою кількістю духових і струнних інструментів, від надлишку яких альбом трохи постраждав.

Mind Exploding спробував поєднати джаз Banquet з гаражним роком Rock & Roll Singer, програма ознаменувала відступ до більш важкого звуку, але альбом був прийнятий ще холодніше, ніж попередні. Вокаліст Джон Лоутон пішов в 1976 році, щоб приєднатися до Uriah Heep. Короткий час вокаліста заміщав шотландець Ян Кассікамі, а пізніше його замінив Майк Старрс, колишній вокаліст Colosseum II. На цих двох альбомах без Лоутона група перейшла до більш комерційного звучання.

Джон Лоутон повернувся для запису альбома Mean Machine в 1981 році. За важкістю альбом не поступався дебютному, тільки на відміну від Lucifer's Friend, в ньому майже не використовувався орган. Lucifer's Friend знову поверталися до свого класичного звучання, проте експериментуючи з різними стилями гурт встиг розгубити більшість старих шанувальників, і повернути їх довіру до команди з першого разу не вдалося. Відчувши безперспективність подальшої боротьби, музиканти провели прощальне турне і розбіглися. Але це був ще не кінець «Друзів Люцифера».

В середині 90-х Лоутон і Хесслейн влаштували короткочасний реюніон і за допомогою Діке, Кресса, Йогі Віхмана і Удо Дам'єна записали диск Sumo Grip, на якому знайшли відбиток всі жанрові стилі минулого.

Хоча Джон Лоутон заявив, що гурт не зацікавлений у поверненні до запису або виступів наживо, в серпні 2014 він опублікував на своєму вебсайті новини про можливе возз'єднання з оригінальним складом. Також Лоутон згадав, що вони випустять новий компіляційний альбом під назвою Awakening, а також чотири абсолютно нових треки. Через смерть свого барабанщика Йоахима «Адді» Рієтенбаха його посаду зайняв Стефан Еггерт. Крім того, початковий клавішник Пітер Хехт відмовився брати участь у возз'єднанні. У зв'язку з цим гітарист Пітер Хесслейн зіграв фортепіанні партії на новому альбомі, а в якості живого клавішника для показу в 2015 і 2016 роках гурт найняв Йогі Віхманна.

Склад

Сьогоднішній склад:

• Джон Лоутон — вокал (1968—1976, 1981—1982, 1994, 2014-наш час)
• Пітер Хесслейн — гітара (1968—1982, 1994, 2014-наш час)
• Дітер Хорнс — бас-гітара (1968—1982, 2014-наш час)
• Стефан Еггерт — клавішні (1994, 2015-наш час)
• Йоги Віхманн — ударні (2014-наш час)

Колишіні учасники:

• Йоахим «Адді» Рієтенбах — ударні (1968—1974)
• Пітер Хехт — клавишні (1968—1982)
• Герберт Борнхолд — барабани (1974—1982)
• Майк Старрс — вокал (1977—1981)
• Адриан Аскью — клавишні (1980—1982)
• Курт Кресс — ударні (1994)
• Андреас Діке — бас (1994)
• Удо Дахмен — ударні (1994)

Дискографія

• Lucifer’s Friend (1970)
• Where the Groupies Killed the Blues (1972)
• I'm Just a Rock & Roll Singer (1973)
• Banquet (1974)
• Mind Exploding (1976)
• The Devil's Touch (1976)
• Good Time Warrior (1978)
• Rock Heavies: Lucifer's Friend (1980)
• Sneak Me In (1980)
• Mean Machine (1981)
• Sumo Grip (1994)
• Awakening (2015)
• Live @ Sweden Rock 2015 (2016)
• Too Late To Hate (2016)
• Black Moon (2019)