Копетон чубатий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Myiarchus crinitus)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Копетон чубатий
Копетон чубатий (Myiarchus crinitus) у парку Полковника Семюела Сміта в Торонто
Копетон чубатий (Myiarchus crinitus) у парку Полковника Семюела Сміта в Торонто

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Тиранові (Tyrannidae)
Рід: Копетон (Myiarchus)
Вид: Копетон чубатий
Біноміальна назва
Myiarchus crinitus
(Linnaeus, 1758)
Ареал виду     Гніздування     Шляхи міграції     Осіле проживання     Зимування
Ареал виду     Гніздування     Шляхи міграції     Осіле проживання     Зимування
Синоніми
Turdus crinitus Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище: Myiarchus crinitus
Віківиди: Myiarchus crinitus
ITIS: 178309
МСОП: 22700433
NCBI: 238987

Копето́н чубатий[2] (Myiarchus crinitus) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae)[3]. Це один з найпоширеніших представників роду Копетон (Myiarchus), що мешкає в Північній Америці[4].

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 17-21 см, розмах крил 34 см, вага 27-40 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла оливково-коричнева, воло сіре, живіт яскраво-жовтий. Хвіст довгий, рудувато-коричневий, пір'я на голові може підійматись у вигляді чуба. Крила темно-коричневі з двома білими смужками, кінчики махових пер рудуваті.

Спів чубатих копетонів складається з різних посвистів. За допомогою них птахи спілкуються між собою та повідомляють про небезпеку[5][6].

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Чубаті копетони гніздяться на сході США, до центрального Техасу, Оклахоми і Північної Дакоти на заході. В Канаді птах гніздиться на півдні Манітоби, Онтаріо і Квебеку, на північному сході Нової Шотландії, подекуди на Острові Принца Едварда[7].

Взимку птах мігрує до південної Мексики, на півострів Юкатан, на узбережжя Центральної Америки, на Кариби, до північної Колумбії та Венесуели. На півдні Флориди чубатий копетон осіло живе впродовж всього року.

Чубаті копетони живуть в кронах листяних і змішаних лісах, на узліссях і галявинах, в парках і садах. Вони віддають перевагу лісовим масивам з негустими кронами, зокрема вторинним лісам, або лісовим масивам, в яких проводиться вибіркова рубка дерев. Чубаті копетони уникають хвойних лісів[8].

Раціон[ред. | ред. код]

Чубаті копетони є переважно комахоїдними, більшу частину їх раціону складають метелики, жуки, коники, бджоли та оси[9]. Вони нападають на здобич із засідки і ловлять її в польоті[10]. Іноді птахи зависають в повітрі і дзьобають комах з листя. Також чубаті копетони живляться невеликими плодами і ягодами, причому рослинна дієта може переважати у зимові місяці.

Розмноження[ред. | ред. код]

Південні популяції починають гніздування в середині квітня, північні — в червні[11][12]. Чубаті копетони є моногамними, пара може зберігатися впродовж кількох сезонів[13]. Гнізда розміщуються в дуплах дерев на висоті від 2 до 6 м над землею. Гніздо будує самиця впродовж 2-4 днів. Воно складається здебільшого з рослинних матеріалів: трави. моху, листя, але також з хутра і пташиних пер. Чубаті копетони мають дивну звичку вистеляти дно гнізда зміїною шкірою-виповзком. Іноді в гніздах знаходять тканини, мотузки і пластикові предмети[14].

В кладці 4-8 яєць. За сезон вилупляється один виводок. Кладку насиджує лише самиця впродовж двох тижнів. Після вилуплення пташенята проводять в гнізді ще два тижні. Батьки піклуються про пташенять і годують їх комахами.

Збереження[ред. | ред. код]

МСОП з 1988 року вважає цей вид таким, що не потребує особливих заходів зі збереження. Популяцію чубатих копетонів оцінюють в 6,7 млн птахів. Популяційний тренд стабільний.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ BirdLife International (2016). Myiarchus crinitus. Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 11 червня 2020.
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 11 серпня 2021.
  4. ↑ Alderfer, Jonathan, ред. (2008). National Geographic Complete Birds of North America. Washington, D.C.: National Geographic. с. 396. ISBN 978-0-7922-4175-1.
  5. ↑ Nice, MM (1931). Notes on the twilight songs of the Scissor-tailed and Crested Flycatchers (PDF). Auk. 48 (1): 123—125. doi:10.2307/4076978. JSTOR 4076978. Архів оригіналу (PDF) за 11 серпня 2021. Процитовано 11 серпня 2021.
  6. ↑ Smith, WJ; Smith, AM (1996). Vocal signalling of the Great Crested Flycatcher, Myiarchus crinitus (Aves, Tyrannidae). Ethology. 102 (5): 705—723. doi:10.1111/j.1439-0310.1996.tb01161.x.
  7. ↑ Miller, KE; Wesley, EL. Great Crested Flycatcher. The Birds of North America Online.
  8. ↑ Fitzpatrick, JWW (January 1980). Foraging behavior of neotropical tyrant flycatchers (PDF). Condor. 82 (1): 43—57. doi:10.2307/1366784. JSTOR 1366784. Архів оригіналу (PDF) за 5 червня 2021. Процитовано 11 серпня 2021.
  9. ↑ Gabrielson, IN (1915). The home of the Great Crest (PDF). Wilson Bulletin. 27 (4): 421—434. Архів оригіналу (PDF) за 11 серпня 2021. Процитовано 11 серпня 2021.
  10. ↑ Stevenson, HM; Anderson, BH (1994). The Birdlife of Florida (PDF). Gainesville: University of Florida Press. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 11 березня 2022.
  11. ↑ Macdougall-Shackleton, EA; Robertson, RJ (October 1995). Mate guarding tactics used by Great Crested Flycatchers (PDF). Wilson Bulletin. 107 (4): 757—761. Архів оригіналу (PDF) за 11 серпня 2021. Процитовано 11 серпня 2021.
  12. ↑ Taylor, WK; Kershner, MA (1991). Breeding biology of the Great Crested Flycatcher in central Florida (PDF). Journal of Field Ornithology. 62 (1): 28—39. Архів оригіналу (PDF) за 11 серпня 2021. Процитовано 11 серпня 2021.
  13. ↑ Bent, AC (1942). Life histories of North American flycatchers, larks, swallows and their allies. United States National Museum. ISBN 9780486258317. Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 11 серпня 2021.
  14. ↑ Gillespie, JA (1924). Some nestings of the Crested Flycatcher (PDF). Auk. 41 (1): 41—44. doi:10.2307/4074085. JSTOR 4074085. Архів оригіналу (PDF) за 11 серпня 2021. Процитовано 11 серпня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Бази даних таксонів
Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Копетон_чубатий&oldid=39720348