Neurospora crassa
Neurospora crassa | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Neurospora crassa Shear & B.O. Dodge, 1927 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Neurospora crassa — вид міцеліальних аскоміцетових грибів родини Sordariaceae. Один з популярних об'єктів генетики.
Належить до групи піреноміцетів. Міцелій густий, рясно розгалужений. Клітинна стінка в молодих гіфах завтовшки трохи більше ніж 100 нм, тришарова (β-1,3 → 1,6-глюкановий, білково-хітиновий, білковий шари). Клітини гіф завжди одноядерні.
Життєвий цикл гаплофазний. Переважає конідіальне («безстатеве») спороношення. На гіфах розвиваються мікроконідії і артроконідіі, скупчення яскраво забарвлених (рожевих або помаранчевих) конідій.
Плодові тіла — перитеції, світло забарвлені; іноді недорозвинені (склероції). У сумках аскоспори розташовуються лінійно по 8: після мейозу зазвичай відбувається ще один (мітотичний) поділ (у Neurospora tetraspora його немає).
N. crassa зустрічається головним чином в тропіках і субтропіках. Відрізняється термостійкістю, в зв'язку з чим їх можна виявити на обгорілих рослинах після пожеж, а також в погано пропеченому хлібі.
Neurospora crassa знана як модельний організм генетичних досліджень, бо вона швидко росте на мінімальному середовищі і має гаплоїдний життєвий цикл. Генетичний аналіз в цьому випадку виявляється простим, бо рецесивні риси проявляються в першому ж поколінні. Геном нейроспори — сім хромосом (груп зчеплення).
На N. crassa вперше було безпосередньо доведено, що менделівське розщеплювання ознак — закономірний результат мейозу, а не статистична закономірність. Лінійне розташування мейоспори в аску дозволяє визначити результати кросинговеру безпосередньо за гаплоїдними продуктами.
Нейроспори використовувалася в експериментах Е. Тейтума і Дж. Бідла з вивчення генетичного контролю процесів метаболізму. Викликані рентгенівським опроміненням мутації приводили до зміни структури генів і легко виявлялися за порушеннями окремих біохімічних реакцій. Це привело дослідників до гіпотези «Один ген — один фермент» і уявленню про те, що кожен ген кодує певний білок. У 1958 році Бідл і Тейтум отримали Нобелівську премію з фізіології і медицині.
У складі ДНК частка пар Г+Ц — 52-55 %. Частка кодуючих (неповторюваних) послідовностей — 90 % генома. До 2003 року геном N. crassa був повністю секвенований. Він становить 43 млн пар основ і містить близько 10 000 генів.
- Home Page Image Competition (Dec 2006) [Архівовано 29 червня 2021 у Wayback Machine.] — конфокальне зображення міцелію Neurospora crassa з артроконідією
- Trans-NIH Neurospora Initiative — розкритий перітецій з дозріваючими сумками
- Neurospora crassa and the One Gene-One Enzyme Theory — Життєвий цикл Neurospora crassa і схема експериментів Бідла і Тейтум
- Neurospora crassa Database [Архівовано 12 березня 2008 у Wayback Machine.] — Геном Neurospora crassa
- Neurospora genome projects [Архівовано 12 лютого 2020 у Wayback Machine.] — Проєкт «Геном нейроспори»
- Neurospora strains at the FGSC [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] — Каталог штамів нейроспори
- Fungal Cell Biology Group — сайт групи клітинної біології грибів Единбурзького університету
Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |