Цитозин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Цитозин
Cytosine chemical structure.svg
Систематична назва 4-аміно-3H-піримідин-3-один
Інші назви 2-оксі-6-амінопіримідин
Ідентифікатори
Номер CAS 71-30-7
PubChem 597
Номер EINECS 200-749-5[1]
KEGG C00380
Назва MeSH Cytosine
ChEBI 16040[2]
SMILES C1=C(NC(=O)N=C1)N
InChI 1S/C4H5N3O/c5-3-1-2-6-4(8)7-3/h1-2H,(H3,5,6,7,8)[3]
Номер Бельштейна 2637[4]
Номер Гмеліна 82472
Властивості
Молекулярна формула C4H5N3O
Молярна маса 111,102 г/моль
Тпл 320 — 325 °C
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Цитози́н — одна з 5 основних азотистих основ, що використовується в зберіганні і транспортуванні генетичної інформації в межах клітини як складова частина нуклеїнових кислот (ДНК і РНК). Це похідна піримідину, з гетероциклічним ароматичним кільцем і двома замісниками: аміно-групою в 4 положенні і кето-групою в 2 положенні. Нуклеозид цитозину називається цитидином.

У нуклеїнових кислотах цитозин формує три водневі зв'язки із гуаніном.[5]

Цитозин був вперше виявлений в 1894 році, ізольований із тимусу телят. Інтерпретація структури була запропонована в 1903 році, речовина була синтезована в лабораторії (а також підтверджена її структура) у тому ж році.


Примітки[ред.ред. код]