Phalanx CIWS

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Phalanx CIWS

«Вулкан-Фаланкс» веде вогонь.
Крейсер КРО USS Monterey (CG-61)
Тип система зброї ближнього бою
Походження США США
Історія використання
На озброєнні 1980-по т.ч.
Оператори Див. Країни-оператори
Війни Війна в Перській затоці
Історія виробництва
Розробник General Dynamics
(сучасна Raytheon)
Виробник General Dynamics
(сучасна Raytheon)
Виготовлення 1978[1]
Характеристики
Вага 5700 кг, пізні варіанти 6 200 кг[1]
Довжина ствола • Блок 0 & 1 (L76 гарматний ствол): 1 520 мм
• Блок 1B (L99 гарматний ствол): 1 981 мм[2]
Висота 4,7 м
Обслуга автоматична, з візуальним управлінням вогнем

Калібр 20×102-мм
Стволи 6
Підвищення • Блок 0: −10°/+80°
• Блок 1: −20°/+80°
(Швидкість підйому: 86°/сек для блоку 0/1)
• Блок 1B: −25°/+85°
(Швидкість підйому: 115°/сек)[2]
Траверс • 150° від центру
(Швидкість оберту: 100°/сек для блоку 0 & 1, 116°/сек для блоку 1B)[2]
Темп вогню 3,000-4,500 постр/хв.
прицільна 50-75 постр/хв.
Дульна швидкість 1 100 м/с[2]
Дальність вогню
Ефективна 3 600 м[2]

Головне
озброєння
1×20-мм M61 Vulcan[3]
Система
наведення
Ku-band radar and FLIR[4]

Phalanx CIWS у Вікісховищі

«Вулкан-Фаланкс» (англ. Phalanx CIWS) та Mark 15 Phalanx CIWS (також Mark 15 Vulcan Phalanx CIWS) — корабельна артилерійська система малого калібру. Розробка велась з кінця 1960-х рр. відділенням Pomona корпорації General Dynamics. Прийнята на озброєння ВМС США у 1980 році, а також стоїть на озброєнні бойових кораблів військово-морських сил ряду держав світу, в тому числі Австралії, Великої Британії, Греції, Японії, Канади, Тайваню, Ізраїлю, Саудівської Аравії, Пакистану, Португалії. На початку 1990-х рр. комплекс входив до складу озброєння 404 кораблів (676 комплексів).

CIWS розшифровується як англ. Close-In Weapon System — система зброї ближнього бою. Дальність стрільби 3 000 м, маса снаряду 0,1 кг, готовий до стрільби боєзапас 950 пострілів. Дана артилерійська установка вважається ефективним засобом для боротьби з цілями на низьких висотах (літаки, ракети). Однак вона має обмежене застосування і не повністю задовольняє потреби в боротьбі з надводними цілями, оскільки має недостатню вогневу міць.

Призначення[ред. | ред. код]

Комплекс призначений для боротьби з протикорабельними ракетами з дозвуковою швидкістю польоту.

Історія розробки[ред. | ред. код]

Розробка ЗАК Mark 15 Phalanx CIWS велася з кінця 1960-х рр. відділенням Pomona корпорації General Dynamics. Перші морські випробування комплексу проводилися в 1973 році, виробництво розпочато в 1978 р., а поступив на озброєння комплекс в 1980 р.

Склад комплексу[ред. | ред. код]

ЗАК Mark 15 Phalanx CIWS складається з артилерійської установки і систем управління, і включає такі блоки: власне артустановки, 2 РЛС, опору, барбет, електронну вигородку і панелі управління.

Гармата авіаційна, складається з 6-ти стволів,що обертаються, які охолоджуються водою. В барбеті гармати розташовані передавач РЛС, блок живлення, трансформатор та гідравліка гармати. В задній частині барбета знаходяться механізми горизонтального і вертикального наведення, блок керування, генератор сигналів та механізми наведення радіолокаційних станцій. Панцерний захист башти має невелику товщину і призначений в основному для захисту механізмів установки від атмосферних опадів та морських хвиль.

Радіолокаційні системи установки

Артилерійська установка крім гармати включає дві РЛС та пульт керування. РЛС пошуку й супроводу працюють на один імпульсний передавач. РЛС супроводу забезпечує автоматичний захват цілі й відкриття вогню. РЛС пошуку визначає дальність, швидкість та ймовірний курс цілі. Дані передаються в комп'ютер артилерійської системи, після того як ЕОМ ідентифікує ціль система супроводу супроводжує ціль допоки комп'ютер не визначить оптимальні параметри для ураження з найбільшою ймовірністю. Далі система або автоматично відкриває вогонь, або рекомендує операторові. При стрільбі РЛС супроводу відстежує точність ураження цілі.

Як система управління стрільбою може використовуватись англійська електронно-оптична система «Сі Арча».

На основі базової «Вулкан-Фаланкс» в США розроблені й інші модифікації артилерійських установок ближнього бою, калібром 30 і 35 мм. Так на базі авіаційної 30-мм гармати створена 7-и ствольна артилерійська установка зі скорострільністю 4000 пострілів на хвилину.

Перебуває на озброєнні 16 країн. В основному держав НАТО та Азії.

Порівняльні дані сучасних зенітних скорострільних комплексів[ред. | ред. код]

Сучасні зенітні скорострільні комплекси
Росія АК-630[5] США Phalanx CIWS[6] Нідерланди Goalkeeper CIWS
Вага 9 114 кг 6 200 кг 9 902 кг
Озброєння 30-мм 6-ти ствольна
ГШ-6-30
20-мм 6-ти ствольна
M61 Vulcan
30-мм 7-и ствольна
GAU-8
Темп стрільби 5000 постр/хв. 4500 постр/хв. 4200 постр/хв.
Дальність 4 000 м 1 490 м (ефективна дальність, максимальна - 3 600 м)[7] 2 000 м (ефективна дальність, максимальна - 3 000 м)[8]
Боєкомплект 2000 пострілів 1550 пострілів 1190 пострілів
Дульна швидкість пострілу 900 м/с 1 113 м/с 1 109 м/с
Кути підйому −12° — +88° −25° — +85° −25° — +85°
Кут обертання 360° −150 to +150° 360°

Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]

  • Тип зброї: шестиствольна автоматична гармата
  • Калібр — 20х102-мм
  • Довжина гармати, мм
  • Довжина ствола, калібрів — 76
  • Принцип роботи автоматики — від зовнішнього приводу
  • Скорострільність, пострілів / хв — 3000
  • Максимальний кут піднесення, град. — 85
  • Швидкість наведення у вертикальній площині, град. / С — 92
  • Швидкість наведення в горизонтальній площині, град. / С — 126
  • Час реакції, с — 2-3
  • Ефективна дальність стрільби, км — 1,47
  • Досяжність по висоті, м — 1470
  • Тип снаряда — ОФЗ, З-Т, БПС-Т
  • Маса снаряда, кг — 0,102
  • Кількість готових до стрільби пострілів — 950
  • Маса артустановки, т — 5,42

Галерея[ред. | ред. код]

Країни-оператори[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Зенитный артиллерийский комплекс Mark 15 Vulcan Phalanx Block 0 // Шунков В. Н. Авианесущие корабли и морская авиация. — Минск: Попурри, 2003. — 576 с.:ил. ISBN 985-438-979-0

Відео[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • В. А. Сичов. «Корабельна зброя». 1985 рік.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б MK 15 Phalanx Close-In Weapons System (CIWS). Архів оригіналу за 5 жовтня 2015. Процитовано 17 серпня 2011.
  2. а б в г д Tony DiGiulian (16 червня 2010). USA 20 mm Phalanx Close-in Weapon System (CIWS). NavWeaps.com. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 26 жовтня 2010.
  3. Thomas, Vincent C. The Almanac of Seapower 1987 Navy League of the United States (1987) ISBN 0-9610724-8-2 p.191
  4. Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 жовтня 2009. Процитовано 17 серпня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 березня 2010. Процитовано 17 серпня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 30 жовтня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. NavWeaps.Com - Naval Weapons, Naval Technology and Naval Reunions 20 mm Phalanx Close-in Weapon System (CIWS) [Архівовано 5 червня 2020 у Wayback Machine.]
  8. NavWeaps.Com - Naval Weapons, Naval Technology and Naval Reunions 30 mm (1.2") Goalkeeper SGE-30 [Архівовано 28 травня 2020 у Wayback Machine.]
  9. а б в г д е ж и к Mk 15 Phalanx Block 0 / CIWS, Close-In Weapon System. Deagel.com. 7 березня 2010. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 13 квітня 2010.
  10. World Navies Today: Greece. Hazegray.org. 24 березня 2002. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 13 квітня 2010.
  11. а б в г д Mk 15 Phalanx Block 1B / CIWS, Close-In Weapon System. Deagel.com. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 13 квітня 2010.
  12. World Navies Today: Thailand. Hazegray.org. 25 березня 2002. Архів оригіналу за 14 червня 2017. Процитовано 13 квітня 2010.