Pignora imperii
Pignora imperii («застави правління», «гаранти імперії») — сакральні речі, які мали гарантувати продовження імперію у Стародавньому Римі. Античні джерела перераховують до семи таких речей. Як священні реліквії вказуються палладій, дерев'яний образ Мінерви (який, як стверджували римляни, був врятований під час падіння Трої і пізніше зберігався у весталок); священний вогонь Вести (за яким також стежили весталки, і якому ніколи не можна було давати згаснути); Анкіл — дванадцять щитів Марса, які несли жерці-салії під час своїх процесій, датованих часом правління Нума Помпілія, другого царя Риму[1].
У пізнішій Римській імперії підтримка Вівтаря Перемоги в Сенаті набула аналогічної символічної цінності для таких ревнителів старовини, як Квінт Аврелій Сіммах, які намагалися зберегти релігійні традиції Риму перед християнською гегемонією[2]. Гасіння вогню в храмі Вести християнським імператором Феодосієм I було однією з подій, що знаменували скасування традиційної релігії Риму і нав'язування християнства як державну релігію, що домінувала над усіма іншими віруваннями.
У деяких оповіданнях часів пізньої античності про заснування Константинополя стверджується, що Костянтин I — перший імператор, який прийняв християнство, перевіз pignora imperii до нової столиці. Хоча історичність цієї події може викликати сумніви, саме це твердження свідчить про символічну цінність цих речей[3] . .
Список Сервія[ред. | ред. код]
Вчений IV століття Мавр Сервій Гонорат відзначав у своєму коментарі до поеми Вергілія «Енеїда», що було сім символів (pignora), які підтримують римське правління (Imperium Romanum) і наводив їх список[4]:
- голка Матері Богів (Acus Matris Deum), що зберігався в Храмі Кібели на Палатинському пагорбі[5] ;
- теракотова колісниця з чотирма кіньми, привезена з Веї (Quadriga Fictilis Veientanorum), імовірно за велінням останнього царя Риму Тарквінія Гордого, була виставлена на даху храму Юпітера в Капітолії;
- попіл Ореста (Cineres Orestis), що зберігався в тому ж храмі;
- скіпетр Пріама (Sceptrum Priami), привезений до Риму Енеєм;
- вуаль Іліони (Velum Ilionae), дочки Пріама, ще одна троянська реліквія[6] ;
- Паладій, що зберігався в храмі Вести ;
- Анкіл, священний щит Марса Градивуса[7], дарований Нуму Помпілію, що зберігався в Регії серед одинадцяти інших ідентичних копій, зроблених, щоб спантеличити потенційних злодіїв. Жерці-салії щороку під час агоналій проходили процесією Римом із цими щитами.
Алан Кемерон зазначає, що три з цих передбачуваних реліквій були вигаданими (попіл, скіпетр і вуаль) і не згадуються в жодних інших джерелах як священні гаранти імперії. Інші чотири об'єкти були досить засвідчені в латинській літературі[8], хоч і не залишили по собі будь-яких археологічних слідів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ovid, Fasti 3.422; Geraldine Herbert-Brown, Ovid and the Fasti: An Historical Study (Oxford University Press, 1994), pp. 76–77; R. Joy Littlewood, A Commentary on Ovid's Fasti, Book 6 (Oxford University Press, 2006) pp. 132—135; Robert Turcan, The Gods of Ancient Rome (Routledge, 2001; originally published in French 1998), p. 59; Andreas Hartmann, Zwischen Relikt Und Reliquie: Objektbezogene Erinnerungspraktiken in Antiken Gesellschaften (Verlag Antike, 2010), pp. 545—565.
- ↑ Sabine MacCormack, The Shadows of Poetry: Vergil in the Mind of Augustine (University of California Press, 1998), p. 167; Symmachus, Third Relatio 8.
- ↑ Clifford Ando, "The Palladium and the Pentateuch: Towards a Sacred Topography of the Later Roman Empire, " Phoenix 55 (2001) 369—410, especially pp. 398—399.
- ↑ Servius, note to Aeneid 7.188 [Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.]: septem fuerunt pignora, quae imperium Romanum tenent: acus matris deum, quadriga fictilis Veientanorum, cineres Orestis, sceptrum Priami, velum Ilionae, palladium, ancilia.
- ↑ It is disputed what the item was precisely. Meteor showers during the Second Punic War motivated the Romans, after consulting the Sibylline Books, to introduce the cult of the Great Mother of Ida (Magna Mater Idaea, also known as Cybele) to the city. With the aid of their ally Attalus I (241—197 BC), they brought the goddess' most important image, a large black stone that was said to have fallen from the sky, from Pessinus to Rome (Livy 10.4-11.18). This was called a baetylus
- ↑ Vergil, Aeneid I.647-655.
- ↑ «He who walks into battle»
- ↑ Alan Cameron, The Last Pagans of Rome (Oxford University Press, 2011), n.p. edition online.
Література[ред. | ред. код]
- Cancellieri, Francesco. Le sette cose fatali di Roma antica (Seven things whose loss was Fatal for Ancient Rome, i.e. Pignora Imperii). — Rome : L.P. Salvioni, 1842.