Квінт Аврелій Сіммах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Квінт Аврелій Сіммах (лат. Quintus Aurelius Symmachus, близько 345405) — римський латинський письменник і філолог, політичний діяч, консул 391 року. Ревнитель античної спадщини, автор 10 книг «Послань».[1]

Серед творів Сіммаха особливою славою користувалися його промови, які дійшли до нас лише в уривках. Фрагменти ці належать 8 промовам:

  • 1 і 2 — панегірики імператору Валентініану I (369 - 370);
  • 3 — панегірік молодому Августу Граціану;
  • з 4 по 8 — уривки промов, вимовлені у римському сенаті з метою вихваляти того чи іншого з друзів оратора.

У 384 5 років Сіммах обіймав посаду префекта столиці і в цій якості представив імператорам 49 офіційних доповідей, що дійшли до нашого часу. Найзнаменитіа з цих доповідей — третя, написана проти наказу імператора Граціана видалити із зали засідань сенату вівтар богині Перемоги і припинити сплату платні поганським жерцям. Захист Сіммаха язичницьких вірувань викликав заперечення з боку єпископа Амвросія Миланського і поета Пруденція. Останній у творі під назвою «Проти Сіммаха» (в 2 книгах), однак, підкреслює неабияку красномовність свого супротивника і ставить його навіть вище Цицерона.

Нарешті, до нашого часу дійшли, в 10 книгах (остання — не повністю), листи Сіммаха. Листи ці не дають багато матеріалів для історії того часу, так як знатний римлянин вважав принизливим для себе писати про злобу дня. Кілька листів носять суто діловий характер і присвячені питанням покупки циркових коней, гладіаторів і рідкісних тварин для ігор, що влаштовувались як самим Сіммахом, так і його сином. Значне місце займають різного роду рекомендації, вітання, вирази співчуття, повідомлення про смерть, запрошення тощо.

Всі симпатії Сіммаха у цих листах належать великому минулому Рима. Віра батьків, при якій Рим досяг найвищої могутності, особливо близька його серцю. На захист цієї віри Сіммах виявляє найкращі сторони свого розуму і характеру. Аристократ за своїм походженням, положенням і переконаннями, Сіммах далекий від лестощів перед тимчасовим.[2]

У листах цитуються вірші Сіммаха, присвячені видатним римським сенаторам того часу. Його син писав про батька як про майстерному красномовця, вихваляючи також і його вірші.

Примітки[ред.ред. код]