Quercus infectoria
| Quercus infectoria | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Quercus infectoria G.Olivier, 1801 | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Quercus infectoria — вид рослин з родини Букові (Fagaceae); поширений у Греції, Туреччині, на заході Азії.
Опис[ред. | ред. код]
Зазвичай росте як невеликий чагарник або дерево до 3 м, але, як відомо, виростає до 15 м[1]. Кора сіра, луската. Гілочки червонуваті, без волосся. Листки 3–8 × 1.5–5 см, напіввічнозелені, довгасті; основа закруглена, іноді серцеподібна; верхівка тупа; край зубчастий або округло-зубчастий, часто хвилястий або рідко лопатевий; без волосся, блискучі зверху й блідіші знизу, голі або зі зірчастими волосками; насправді дуже поліморфні; листя біля основи гілочок часто ціле; ніжка листка циліндрична, 1 см завдовжки. Жолудь яйцювато-видовжений, 2–3.5 см завдовжки, 1.8 см у діаметрі; голий, блискучий світло-коричневий; укладений на 1/5 в чашечку діаметром 1.5–1.8 см[2].
Середовище проживання[ред. | ред. код]
Поширений у Греції, європейській Туреччині й на заході Азії (Туреччина, Кіпр, Азербайджан, Іран, Ірак, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Сирія); також культивується[3][4].
Вид можна побачити в листяних лісах і на сільськогосподарських ландшафтах. Скорше є чагарниковою складовою вторинних деградованих типів колишніх листяних дубових і букових лісистих місцевостей. Висотний діапазон: 0–1700 м[1].
Використання[ред. | ред. код]
Насіння можна їсти після приготування. У корі містяться дубильні речовини, а жолуді, як кажуть, мають в'яжучі властивості й застосовуються при лікуванні інтертриго, імпетиго та екземи. Гали, що утворюються на дереві, є сильно в'яжучими і їх можна використовувати при лікуванні крововиливів, хронічної діареї, дизентерії. Танін видобувається для використання в фарбуванні[1].
Загрози й охорона[ред. | ред. код]
Випас і вирубка на дрова — основні загрози, перетворення лісових масивів для сільського господарства є історичним фактором. Занепад дубових лісів на Егейських островах спричиняє серйозний ризик ерозії ґрунту та опустелювання[1].
Він присутній у заповідних зонах Європи та включений до директивних середовищ існування ЄС[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Jerome D. (2018). Quercus infectoria. The IUCN. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 25.08.2020. (англ.)
- ↑ Oaks of the World. Архів оригіналу за 7 січня 2020. Процитовано 25.08.2020. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 25.08.2020. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network. Процитовано 25.08.2020. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
