Quercus infectoria
| ?Quercus infectoria | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| — | Судинні (Tracheophyta) |
| — | Покритонасінні (Angiosperms) |
| — | Евдикоти (Eudicots) |
| — | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Букоцвіті (Fagales) |
| Родина: | Букові (Fagaceae) |
| Рід: | Дуб (Quercus) |
| Вид: | Q. infectoria |
| Біноміальна назва | |
| Quercus infectoria G.Olivier, 1801 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Quercus infectoria |
 Віківиди: | Quercus infectoria |
 EOL: | 1151530 |
| IPNI: | 296305-1 |
 ITIS: | 506537 |
 МСОП: | 194176 |
 NCBI: | 39470 |
Quercus infectoria — вид рослин з родини Букові (Fagaceae); поширений у Греції, Туреччині, на заході Азії.
Зазвичай росте як невеликий чагарник або дерево до 3 м, але, як відомо, виростає до 15 м[1]. Кора сіра, луската. Гілочки червонуваті, без волосся. Листки 3–8 × 1.5–5 см, напіввічнозелені, довгасті; основа закруглена, іноді серцеподібна; верхівка тупа; край зубчастий або округло-зубчастий, часто хвилястий або рідко лопатевий; без волосся, блискучі зверху й блідіші знизу, голі або зі зірчастими волосками; насправді дуже поліморфні; листя біля основи гілочок часто ціле; ніжка листка циліндрична, 1 см завдовжки. Жолудь яйцювато-видовжений, 2–3.5 см завдовжки, 1.8 см у діаметрі; голий, блискучий світло-коричневий; укладений на 1/5 в чашечку діаметром 1.5–1.8 см[2].
Поширений у Греції, європейській Туреччині й на заході Азії (Туреччина, Кіпр, Азербайджан, Іран, Ірак, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Сирія); також культивується[3][4].
Вид можна побачити в листяних лісах і на сільськогосподарських ландшафтах. Скорше є чагарниковою складовою вторинних деградованих типів колишніх листяних дубових і букових лісистих місцевостей. Висотний діапазон: 0–1700 м[1].
Насіння можна їсти після приготування. У корі містяться дубильні речовини, а жолуді, як кажуть, мають в'яжучі властивості й застосовуються при лікуванні інтертриго, імпетиго та екземи. Гали, що утворюються на дереві, є сильно в'яжучими і їх можна використовувати при лікуванні крововиливів, хронічної діареї, дизентерії. Танін видобувається для використання в фарбуванні[1].
Випас і вирубка на дрова — основні загрози, перетворення лісових масивів для сільського господарства є історичним фактором. Занепад дубових лісів на Егейських островах спричиняє серйозний ризик ерозії ґрунту та опустелювання[1].
Він присутній у заповідних зонах Європи та включений до директивних середовищ існування ЄС[1].
- ↑ а б в г д Jerome D. (2018). Quercus infectoria. The IUCN. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 25.08.2020. (англ.)
- ↑ Oaks of the World. Архів оригіналу за 7 січня 2020. Процитовано 25.08.2020. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 25.08.2020. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network. Процитовано 25.08.2020. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
