Верба сива

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Salix eleagnos)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Верба сива

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієві (Malpighiales)
Родина: Вербові (Salicaceae)
Рід: Верба (Salix)
Вид: Верба сива
Salix eleagnos
Scop., 1772

Посилання
Вікісховище: Salix eleagnos
Віківиди: Salix eleagnos
IPNI: 777510-1
ITIS: 837809 22527, 837809
МСОП: 61960299
NCBI: 386449

Верба сива[1][2] (Salix eleagnos) — вид квіткових рослин родини вербових (Salicaceae), поширений у Марокко, Європі й Туреччині.

Опис[ред. | ред. код]

Дерево 8–10 м (рідко до 12 м) заввишки або зрідка високий чагарник[3]. Листки вузько-лінійні, із закладеними на нижню сторону краями, зверху тонко-зморшкуваті, темно-зелені, знизу одягнені щільним чисто-білим войлочком. Сережки вузько-циліндричні, з великими (довжиною до 1,5 мм) блідими або пурпуровими на верхівці закругленими приквітковим лусками. Тичинок 2. Коробочка гола[2].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у Марокко, Європі, Туреччині[4][5].

Вид зростає в прибережних ландшафтах на краях водотоків, у долинах і ярах. Насіння розсіюються на вітрі. Вид вважається піонером і віддає перевагу вапняним ґрунтам[3].

В Україні вид зростає на грубих галечниках, особливо вапнякових, на кам'янистих схилах, обривах — тільки в Карпатах, переважно в долинах, що відкриваються на південь, доволі розсіяно, до висоти 800 м. Іноді розводиться[2].

Використання[ред. | ред. код]

Висаджується як декоративний вид. Його також використовують для деревини. Вид є придатним деревом для відновлення прибережних регіонів[3].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Salix eleagnos // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 131. (рос.)(укр.)
  3. а б в Beech E., Harvey-Brown Y., Barstow M. (2018). Salix eleagnos. The IUCN. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 03.07.2020. (англ.)
  4. The Euro+Med Plantbase Project. Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 03.07.2020.
  5. Germplasm Resources Information Network. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 03.07.2020.