TARDEC

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Логотип TARDEC
Логотип GVSC

TARDEC (англ. Tank-Automotive Research, Development, and Engineering Center) — центр досліджень, розробок та інженерінгу бронетанкової техніки США. Створений у 1946 р., підпорядковується Командуванню сухопутних військ з досліджень, розробок та інженерінгу (RDECOM). З 2019 р. перейменований в United States Army CCDC Ground Vehicle Systems Center (GVSC)[1].

Розташований у передмісті Воррен (Warren) міста Детройт (штат Мічіган, США).

До складу Центру входять дослідні лабораторії різного спрямування.

Лабораторії[ред. | ред. код]

Дослідження[ред. | ред. код]

Прикладом досліджень, що проводяться в TARDEC, є проект щодо ідентифікації критичних вимог до основного бойового танку НАТО (Main Battle Tank, MBT), здатного протистояти загрозам на європейському театрі бойових дій[3].

TARDEC є провідним відомством міністерства оборони у сфері автоматизації наземних транспортних засобів та безекіпажних платформ. Відповідні технології передбачають застосування загальноприйнятої операційної системи робототехніки з відкритим вихідним кодом (Robotics Operating System) для тактичних бойових платформ і додатків.

Основним методом досліджень є польові випробування зразків техніки та демонстрації технологій. Зокрема, у такий спосіб вивчається ефективність використання в якості бортового джерела електроенергії паливних елементів (Fuel cell).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Слюсар, В.І. (2019). Нова система досліджень і розробок сухопутних військ США.. Озброєння та військова техніка. - №3. – 2019. с. 123 – 128. 
  2. TARDEC to demo ZH2 fuel cell vehicle - LWI - Land Warfare - Shephard Media. www.shephardmedia.com (en). Процитовано 2018-07-03. 
  3. Слюсар, В.І. (2018). Методологія ідентифікації критичних вимог до ОВТ.. Зб. матеріалів VI міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми координації воєнно-технічної та оборонно-промислової політики в Україні. Перспективи розвитку озброєння та військової техніки”. – Київ. с. C. 53 – 56. doi:10.13140/RG.2.2.36335.69281. 

Посилання[ред. | ред. код]