Wutubus annularis
| †Wutubus annularis | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||
| ||||||||
| Wutubus annularis Chen et al., 2014 | ||||||||
Wutubus annularis(лат.) — вид вимерлих еукаріотів едіакарської біоти, єдиний у роді Wutubus. Викопні залишки знайдені в породах формації Денгінг віком 551—541 млн років (Південний Китай)[1]. Після відкриття в Китаї, були зареєстровані екземпляри виду в пізній едіакарській глибоководній формації на горі Данфі, штат Навада (США)[2].
Вченим не вдалося однозначно віднести організм до будь-якого біологічного царства: скам'янілості у вигляді сегментованих трубок довжиною до 180 мм і шириною 3-32 мм із вузьким конічним кінцем[1] можуть бути залишені і морськими пір'їнами і водоростями.
Етимологія[ред. | ред. код]
Назва роду походить від місцевості поблизу села Вухе (річка Ву) і від лат. tubus (трубка). Видовий епітет annularis («кільцевий», «кільчастий») вказує на поперечні кільця на трубці[1].
Опис[ред. | ред. код]
Скам'янілості досягають 20-180 мм в довжину і 3-32 мм в ширину. Апекс був довжиною близько 5 мм і шириною 2 мм. Кільця можуть бути 0,5-4,5 мм в товщину[1].
Кільцеподібна конотубулярна скам'янілість, пряма або злегка вигнута, що складається з конічної вершини, що злегка розширюється, але більш-менш циліндричної труби. Верхівка більш-менш гладка, але трубка орнаментована щільно розташованими поперечними кільцями товщиною в міліметри, іноді товщають в напрямку від апекса[1].
Історія вивчення[ред. | ред. код]
Вид і рід описані палеонтологом Чже Ченом, Чуанміногом Чжоу, Чжухаєм Ксяо, Ченггуо Гуаном, Гонгом Хуа та Хунлаєм Юанем у 2014 році по скам'янілостях із вапняка, що утворився на дні субліторалі едіакарського моря. Голотип NIGP159080 зберігається в Нанкінському Інституті геології та палеонтології[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Chen, Zhe; Zhou, Chuanming; Xiao, Shuhai; Wang, Wei; Guan, Chengguo; Hua, Hong; Yuan, Xunlai. (25 лютого 2014). New Ediacara fossils preserved in marine limestone and their ecological implications. Scientific Reports. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 11 листопада 2018.
- ↑ Smith, E.F.; Nelson, L.L.; Strange, M.A.; Eyster, A.E.; Rowland, S.M.; Schrag, D.P.; Macdonald, F.A. (2016). The end of the Ediacaran: Two new exceptionally preserved body fossil assemblages from Mount Dunfee, Nevada, USA. Geology (англ.). 44 (11): 911—914. doi:10.1130/G38157.1. ISSN 0091-7613.
