Скам'янілості

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Скам'яніле листя рослини кам'яновугільного періоду

Скам'яні́лості[1][2][3] або фосилії[4][2] (від лат. fossilis «викопний») — рештки організмів або сліди їхньої життєдіяльності, збережені у осадових породах. Скам'янілості є об'єктом вивчення науки палеонтології.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Скам'яніла мушля амоніта

Cкам'янілості утворюються передусім внаслідок заміщення тканин організму мінералами. Зазвичай цей процес відбувається з твердими частинами тіла: кістками, зубами, мушлями. Це може бути заповнення порожнин і пор мінералами (пермінералізація), заміна самих тканин (мінералізація), або їх розчинення з повторним утворенням на їхньому місці мінералу. Cкам'яніння стається порівняно рідко і зазвичай його умовою є швидке нашарування над мертвим організмом осадових порід до того, як організм розкладеться. Переважна більшість скам'янілостей утворюється на дні водойм, де немає великих падальників, існують безкисневі умови та відбуваються нашарування мулу[5].

Сліди діяльності організмів також називаються скам'янілостями. Ними можуть бути відбитки істот, відходи життєдіяльності чи нори[5]. Якщо рештки організму чи сліди його діяльності не цілком скам'яніли, вони називаються субфосиліями[6]. Зазвичай для завершення скам'яніння потрібно не менше 10 тис. років[7]. Окремо виділяються хімічні скам'янілості (хемофосилії) — сліди органічних речовин, збережені в гірських породах. Найдавніші сліди життя на Землі є саме хемофосиліями[8][9].

Скам'янілості надають важливу інформацію про епоху, в якій вони утворилися, наприклад, про тваринний світ і рослинність тих часів. Порівняння однакових скам'янілостей у різних шарах гірських порід дозволяє скласти уявлення про послідовність геологічної та біологічної історії Землі[5]. Скам'янілості представляють лише близько 1 % всіх видів, які коли-небудь існували[10]. Більшість із них — це молюски, хребетні, голкошкірі, брахіоподи та деякі групи членистоногих, які мали твердий внутрішній або зовнішній скелет[11].

Датування скам'янілостей[ред. | ред. код]

Шаруваті гірські відклади часто містять скам'янілості

У пластах, які зберігають скам'янілості, зазвичай не вистачає радіоактивних елементів, необхідних для радіометричного датування. Радіоактивні елементи поширені лише в гірських породах вулканічного походження, і тому єдині викопні породи, що датуються радіометрично — це шари вулканічного попелу, які можуть слугувати кінцевими точками для проміжних відкладів[12]. Тому палеонтологи покладаються на стратиграфію, щоб датувати скам'янілості. Гірські породи зазвичай утворюють порівняно горизонтальні шари, де верхні шари новіші за нижчі. Якщо скам'янілість знайдена між двома шарами, вік яких відомий, то стверджується, що вік скам'янілості лежить між цими двома датами[13]. Хоча шари гірських порід не безперервні, і можуть бути розділені розломами або ерозією, присутність у них однакових скам'янілостей дозволяє стверджувати, що їхній вік однаковий і відповідно датувати прилеглі шари. Наприклад, якщо у відкладах знайдено рештки конодонта Eoplacognathus pseudoplanus, то ці відклади утворилися в середині ордовицького періоду[14]. Цей метод, утім, може забезпечити лише відносне датування[15].

Викопні види, які використовуються для розрізнення шарів, називаються індексними скам’янілостями. Зазвичай індексні скам’янілості стосуються істот, які легко ідентифікуються та були поширені на великій території. Якщо неідентифікована скам’янілість знайдена в тому самому шарі породи, що й індексна скам’янілість, тоді вважається, що два види жили протягом того самого періоду часу. Якщо ж та сама індексна скам’янілість знайдена в різних розділених шарах, то ймовірно, що ці шари відклалися одночасно, а їхнє розділення відбулося пізніше внаслідок геологічних процесів[16].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Скам'янілості // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
  2. а б Скам'янілості // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2016. — ISBN 978-617-7238-39-2.
  3. Скам'янілості // Геологічний словник: для студентів вищих навчальних закладів / В. М. Вовк. — Кіровоград: КОД, 2012. — 504 с.
  4. Фосилії // Геологічний словник: для студентів вищих навчальних закладів / В. М. Вовк. — Кіровоград: КОД, 2012. — 504 с.
  5. а б в fossil | Definition, Types, Examples, & Facts | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 9 листопада 2022. 
  6. Subfossils. www.samuseum.sa.gov.au. Процитовано 9 листопада 2022. 
  7. Fossils. British Geological Survey (en-GB). Процитовано 9 листопада 2022. 
  8. Chemical or Molecular Fossils. web.archive.org. 20 квітня 2014. Процитовано 9 листопада 2022. 
  9. Bell, Elizabeth A.; Boehnke, Patrick; Harrison, T. Mark; Mao, Wendy L. (24 листопада 2015). Potentially biogenic carbon preserved in a 4.1 billion-year-old zircon. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.) 112 (47). с. 14518–14521. ISSN 0027-8424. PMC PMC4664351. PMID 26483481. doi:10.1073/pnas.1517557112. Процитовано 9 листопада 2022. 
  10. Buell, Carl Dennis (2007). Evolution : what the fossils say and why it matters. New York: Columbia University Press. с. 50–53. ISBN 978-0-231-13962-5. OCLC 154711166. 
  11. Donovan, S. K.; Paul, C. R. C. (1998). The adequacy of the fossil record. Chichester: John Wiley. с. 312. ISBN 0-471-96988-5. OCLC 38281286. 
  12. Martin, M. W.; Grazhdankin, D. V.; Bowring, S. A.; Evans, D. A. D.; Fedonkin, M. A.; Kirschvink, J. L. (5 травня 2000). Age of Neoproterozoic Bilatarian Body and Trace Fossils, White Sea, Russia: Implications for Metazoan Evolution. Science (англ.) 288 (5467). с. 841–845. ISSN 0036-8075. doi:10.1126/science.288.5467.841. Процитовано 9 листопада 2022. 
  13. Geologic Time: Radiometric Time Scale. pubs.usgs.gov. Процитовано 9 листопада 2022. 
  14. Lfgren, Anita (2004-07). The conodont fauna in the Middle Ordovician Eoplacognathus pseudoplanus Zone of Baltoscandia. Geological Magazine (англ.) 141 (4). с. 505–524. ISSN 0016-7568. doi:10.1017/S0016756804009227. Процитовано 9 листопада 2022. 
  15. Gehling, James G.; Jensen, Sören; Droser, Mary L.; Myrow, Paul M.; Narbonne, Guy M. (2001-03). Burrowing below the basal Cambrian GSSP, Fortune Head, Newfoundland. Geological Magazine (англ.) 138 (2). с. 213–218. ISSN 0016-7568. doi:10.1017/S001675680100509X. Процитовано 9 листопада 2022. 
  16. Dating Rocks and Fossils Using Geologic Methods | Learn Science at Scitable. www.nature.com (англ.). Процитовано 9 листопада 2022.