Єлизавета Гессенська (1539—1582)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Єлизавета Гессенська.
Єлизавета Гессенська
нім. Elisabeth von Hessen
Єлизавета Гессенська
Єлизавета Гессенська
Єлизавета Гессенська
11-а курфюрістіна-консорт Пфальцу
Початок правління:26 жовтня 1576
Кінець правління:14 березня 1582
Попередник:Амалія Ноєнар
Наступник:Анна Східно-Фрісландська
Дата народження:13 лютого 1539(1539-02-13)
Місце народження:Кассель, ландграфство Гессен
Країна:Священна Римська імперія
Дата смерті:14 березня 1582(1582-03-14) (43 роки)
Місце смерті:Гайдельберг, Курпфальц, Священна Римська імперія
Похованняцерква Святого Духа в Гайдельберзіd
Чоловік:Людвіг VI
Діти:Анна Марія, Єлизавета, Доротея Єлизавета, Доротея, Фрідріх Філіп, Йоганн Фрідріх, Людвіг, Катерина, Крістіна, Фрідріх, Філіп, Єлизавета
Династія:Гессенський дім, Віттельсбахи
Батько:Філіп I
Мати:Крістіна Саксонська

Єлизавета Гессенська (нім. Elisabeth von Hessen), відома як Чорна Ельза (нім. die schwarze Else)[1]; 13 лютого 1539 — 14 березня 1582) — аристократка XVI століття з Гессенського дому, донька ландграфа Гессену Філіпа I та саксонської принцеси Крістіни, дружина курфюрста Пфальцу Людвіга VI.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась 13 лютого 1539 року в Касселі. Була сьомою дитиною та четвертою донькою в родині ландграфа Гессену Філіпа I та його першої офіційної дружини Крістіни Саксонської.[2] Мала старших сестер Агнесу, Анну та Барбару й братів Вільгельма та Людвіга. Ще один брат помер немовлям до її народження. Згодом сімейство поповнилося трьома молодшими дітьми.

Філіп I у 1547 році в ході Шмалькальденської війни потрапив у полон та кілька років перебував в ув'язненні в Іспанських Нідерландах. Матір і старший брат взяли на себе керування ландграфством. Крістіна пішла з життя навесні 1549 року. Єлизаветі на той час було 10 років. Її вихованням надалі займалася, в основному, тітка Єлизавета Саксонська.[3] У 1552 році батько повернувся з полону.[4]

Портрет Людвіга VI, XVI століття, Музей історії мистецтв

У 21 років Єлизавета була видана заміж за спадкоємного принца Курпфальцу Людвіга Зіммернського, який був її однолітком. Вінчання відбулося 8 липня 1560 року в Марбурзі. Наречений був освіченою людиною, добре знав історію, володів латиною та французькою мовою, збирав бібліотеку та цікавився мистецтвом.[5] Був відомий своєю добротою, а також слабким здоров'ям.[6] Перший час після весілля він обіймав посаду губернатора Гайдельбергу, а у 1563 році став губернатором Верхнього Пфальцу, після чого пара оселилася в Амберзі.[1] Подружжя мало дванадцятеро дітей:

  • Анна Марія (1561—1589) — дружина герцога Седермландського Карла, мала шестеро дітей, з яких вижила єдина донька;
  • Єлизавета (15 червня—2 листопада 1562) — прожила 4 місяці;
  • Доротея Єлизавета (12 січня—7 березня 1565) — прожила 2 місяці;
  • Доротея (1566—1568) — прожила півтора роки;
  • Фрідріх Філіп (1567—1568) — прожив 1 рік;
  • Йоганн Фрідріх (17 лютого—20 березня 1569) — прожив 1 місяць;
  • Людвіг (1570—1571) — прожив 2 місяці;
  • Катерина (1572—1586) — одружена не була, дітей не мала;
  • Крістіна (1573—1619) — одружена не була, дітей не мала;
  • Фрідріх (1574—1610) — курфюрст Пфальцу у 1583—1610 роках, був одружений із Луїзою Юліаною Оранською, мав восьмеро дітей;
  • Філіп (4 травня—9 серпня 1575) — прожив 3 місяці;
  • Єлизавета (1576—1577) — прожила 4 місяці.
Гайдельберзький замок

Єлизавету змальовували як енергійну жінку, яка підтримувала чоловіка у протидії батькові-курфюрсту щодо релігійних питань.[3]

Після смерті Фрідріха III Людвіг став курфюрстом Пфальцу, а сама вона — курфюрстіною-консортом. Менш, ніж за місяць, народила найменшу доньку, після чого пара оселилася у Гайдельберзі в місцевому замку.[7] Під впливом дружини курфюрст відновив лютеранство як державну релігію.

У своєму заповіті Людвіг VI, який регулярно хворів, на випадок своєї смерті вказав опікунами сина, окрім Єлизавети, маркграфа Бранденбург-Ансбаху Георга Фрідріха, герцога Вюртембергу Людвіга та ландграфа Гессен-Марбургу. Незважаючи на це, на посаду адміністратора Пфальцу також претендував його брат Йоганн Казимир. Курфюрстіна та інші призначені опікуни безуспішно оскаржували зазіхання родича в Імперському камеральному суді. Йоганна Казимира підтримував навіть брат Єлизавети, Вільгельм, який побоювався її сильного лютеранського впливу на пфальцьку політику.

Від 1580 року курфюрстіна приймала лікувальні процедури в соляних ваннах Оффенау через свою подагру. Померла 14 березня 1582 у віці 43 років. Була похована 1 квітня 1582 року у церкві Святого Духа у Гайдельберзі.[8]

У липні 1583 року її удівець узяв другий шлюб із Анною Східно-Фрісландською, однак за чотири місяці сам пішов з життя.

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Людвіг II
 
Мехтільда Вюртемберг-Урахська
 
Магнус II
 
Софія Померанська
 
Альбрехт III
 
Сідонія з Подебрад
 
Казимир IV Ягеллончик
 
Єлизавета Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вільгельм II
 
 
 
 
 
Анна Мекленбурзька
 
 
 
 
 
Георг Саксонський
 
 
 
 
 
Барбара Ягеллонка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Філіп Гессенський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Крістіна Саксонська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Гессенські біографії. Єлизавета Гессенська [1] [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  2. ↑ Паралельно, від 1540 він був таємно одружений із Маргаретою фон дер Заале, на що Крістіна дала свою згоду.
  3. ↑ а б Гессенські біографії. Єлизавета Саксонська [2] [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  4. ↑ Fritz Wolff: Philipp der Großmütige. In: Neue Deutsche Biographie. Band 20, Duncker & Humblot, Berlin 2001, ISBN 3-428-00201-6, стор. 376–379. [3] [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  5. ↑ Volker Press: Ludwig VI., Kurfürst von der Pfalz. In: Neue Deutsche Biographie. Band 15, Duncker & Humblot, Berlin 1987, ISBN 3-428-00196-6, стор. 414. [4] [Архівовано 2 липня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
  6. ↑ Friedrich von Bezold: Ludwig VI., Pfalzgraf bei Rhein. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 19, Duncker & Humblot, Leipzig 1884, стор. 577—580. [5] [Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  7. ↑ Гайдельберзький замок — резиденція курфюртів Пфальцу [6] [Архівовано 12 травня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  8. ↑ Церква Святого Духа у Гайдельберзі [7] [Архівовано 7 травня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Pauline Puppel: Die Regentin. Vormundschaftliche Herrschaft in Hessen 1500–1700. Campus-Verlag, Frankfurt am Main u. a. 2004, ISBN 3-593-37480-3, (Geschichte und Geschlechter 43), (Kassel, Univ., Diss., 2002-2003), стор. 99. [8] (нім.)
  • Christoph Rommel: Geschichte von Hessen. Band 5. Perthes, Hamburg 1835, стор. 585. [9] (нім.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єлизавета_Гессенська_(1539—1582)&oldid=42083253