Іспанська Гвінея
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Іспанська Гвінея (ісп. Guinea Española) — одна з існуючих в XX столітті іспанських колоній в Африці. Об'єднувала іспанські володіння, що знаходилися в районі Гвінейській затоці та існували з 1778 по 1968 роки.
Колонія була утворена в 1926 році шляхом об'єднання в єдину структуру колоній Ріо-Муні, Фернандо-По, Елобей, Аннобон та Кориско. Іспанія не була зацікавлена у розвитку інфраструктури колонії, але заклала великі плантації какао на острові Біоко, куди були завезені тисячі робочих з Нігерії.
У липні 1936 року, коли в Іспанії почалася громадянська війна, колонія залишилася вірною мадридському уряду, однак 18 вересня на острові Фернандо-По повстала Колоніальна гвардія, яка виступила на боці Франко, і взяла острів під свій контроль. 14 жовтня заколотники висадилися в материковій частині і захопили всю колонію.
У 1959 році іспанські володіння в Гвінейській затоці отримали статус заморських територій Іспанії під назвою «Екваторіальний регіон Іспанії», і були розділені на провінції Фернандо-По і Ріо Муні. У грудні 1963 року обидві провінції були об'єднані в «Екваторіальної Гвінеї», якій була надана обмежена автономія. У 1968 році, під тиском місцевих націоналістів та Організації Об'єднаних Націй, Іспанія надала Екваторіальній Гвінеї незалежність.
Іспанська колонія в регіоні Гвінея була заснована в 1778 за договором у Ель-Пардо[en] між Іспанською імперією та Португальською імперією. Між 1778 і 1810 Іспанія керувала територією Екваторіальної Гвінеї через своє колоніальне віцекоролівство Ріо-де-ла-Плата, що базувалося в Буенос-Айресі (на території сучасної Аргентини)[1].
З 1827 по 1843 Сполучене Королівство мало базу на Біоко для боротьби з неперервною атлантичною работоргівлею, яку провадили Іспанія та нелегальні торговці[2]. На підставі угоди з Іспанією 1843 року Великобританія перенесла свою базу до власної колонії Сьєрра-Леоне в Західній Африці. У 1844, після відновлення іспанського панування, вона стала відома як "Territorios Españoles del Golfo de Guinea".
Іспанія ніколи не займалася колоніальним заселенням великої території в затоці Біафра, на яку вона мала договірні права. Французи розширили свою окупацію за рахунок території, на яку претендувала Іспанія. За Паризьким договором 1900[en] за Іспанією залишився континентальний анклав Ріо-Муні (Río Muni), 26,000 км2 з 300,000 території, що тягнеться на схід до річки Убангі, на яку раніше претендували іспанці[3].
- Деякі мапи Іспанської Гвінеї
-
Іспанські володіння в Гвінейській затоці в 1897. -
![Іспанська Гвінея після Паризького договору[en] 1900.](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/fc/Eq_Guinea_1900_ES.PNG/167px-Eq_Guinea_1900_ES.PNG)
Іспанська Гвінея після Паризького договору[en] 1900. -
Ріо-Муні (Río Muni), континентальна частина Іспанської Гвінеї, 1903.
_Golfo_de_Guinea.jpg)
![Іспанська Гвінея після Паризького договору[en] 1900.](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Eq_Guinea_1900_ES.PNG)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
- ↑ Hubert de Vries (11 листопада 2008). Guinea Ecuatorial. www.hubert-herald.nl. Процитовано 14 січня 2023.Шаблон:Reliable source?
- ↑ "Fernando Po", Encyclopædia Britannica, 1911.
- ↑ William Gervase Clarence-Smith, 1986 "Spanish Equatorial Guinea, 1898-1940", in The Cambridge History of Africa: From 1905 to 1940 Ed. J. D. Fage, A. D. Roberts, & Roland Anthony Oliver. Cambridge: Cambridge University Press>The Cambridge History of Africa, Volume 7~ from 1905 to 1940 (0521225051, 1986). Архів оригіналу за 20 лютого 2014. Процитовано 23 вересня 2013.