Абдул Халім
| Абдул Халім індонез. Abdoel Halim | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 16 січня — 5 вересня 1950 року | |||
| Президент: | Сукарно | ||
| Попередник: | Сусанто Тіртопроджо | ||
| Наступник: | Мохаммад Натсір | ||
| |||
| 6 вересня 1950 — 27 квітня 1951 року | |||
| Президент: | Сукарно | ||
| Попередник: | Хаменгкубувоно IX | ||
| Наступник: | Сукіман Вірьосанджойо | ||
| Народження: |
27 грудня 1911 Букіттінгі, Західна Суматра, Індонезія | ||
| Смерть: |
7 червня 1987 (75 років) Джакарта, Індонезія | ||
| Національність: | мінангкабау[1] | ||
| Країна: | Індонезія | ||
| Релігія: | Іслам | ||
| Освіта: | Університет Індонезія | ||
| Партія: | незалежний політик | ||
| Батько: | Achmad Sutan Mangkutod | ||
| Мати: | Daramad | ||
| Нагороди: | Національний герой Індонезії | ||
Абдул Халім (індонез. Abdoel Halim) — індонезійський політичний діяч, прем'єр-міністр країни[2], національний герой Індонезії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 27 грудня 1911 року в Букіттінгі (Західна Суматра). У віці 7 років його для здобуття освіти забрав до себе, до Джакарти, кузен Абдулла, який був одним з керівників нафтової компанії BPM (нині Pertamina). Там Халім закінчив кілька навчальних закладів, у тому числі й військово-медичну академію[3].
Політична кар'єра Халіма почалась після проголошення незалежності Індонезії. У січні-вересні 1950 року очолював уряд, пізніше обіймав посаду міністра оборони. Входив до складу Надзвичайного уряду Республіки Індонезії разом з Джоханнесом Лейменою та Мохаммадом Натсіром. Після завершення політичної кар'єри працював лікарем, керував однією з лікарень Джакарти від липня 1951 до липня 1961 року.
Окрім політичної діяльності, Абдул Халім професійно займався спортом — грав у футбол. 1927 року брав участь у створенні футбольної команди у Джакарті (нині — футбольний клуб Персіджа) й упродовж кількох років по тому був президентом команди. У 1951-1955 роках був заступником голови, а потім головою Олімпійського комітету Індонезії. Також 1952 року очолював національний комітет з будівництва у Джакарті стадіону Ікада. Того ж року очолив індонезійську команду на Олімпійських іграх у Гельсінкі[3].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Національний герой Індонезії;
- Орден «Зірка Махапутра» 3-го ступеню.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ensiklopedia Tokoh 1001 Orang Minang / за ред. H. Chaniago, R. I. Denas — UMSB Press, 2023. — ISBN 978-623-8416-00-4
- ↑ Vickers, Adrian (2005). A History of Modern Indonesia. Cambridge University Press. с. 226. ISBN 0521834937. Архів оригіналу за 22 листопада 2020. Процитовано 24 жовтня 2017.
- ↑ а б Chaniago, J.R. (1981). Di Antara Hempasan dan Benturan. Arsip Nasional Republik Indonesia. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 24 жовтня 2017.
| |||||||
|
