Абстрагування
| Ця стаття є частиною серії з теми |
| Методологія науки |
|---|
| Філософський портал |
Абстрагува́ння (від лат. abstrahere — «відвертати») — це уявне нехтування неістотних і другорядних ознак предметів і явищ, зв'язків і відносин між ними, та виділення декількох досліджуваних сторін або декількох аспектів, що підлягають вивченню.[1] Це мислиннєва операція, один з моментів пізнання, розумова операція в якій людина відкидає випадкове, несуттєве і прагне до пізнання необхідного, важливого, спільного, звичайного, що характеризує даний клас предметів. [2]
В одних випадках абстраговані властивості й відношення пов'язуються або асоціюються з відомими класами об'єктів («натуральне число», «особистість», «рослина»), в інших випадках — уявляються ізольовано від тих предметів, з якими вони дійсно нерозривно пов'язані («краса», «корисність», «моральність»). Абстрагуваня це змістова операція, філософський і логічний метод «відвертання», що дає змогу переходити від конкретних предметів (елементів) до загальних понять і законів розвитку.
Походить із традиції античної філософії Платона, Аристотеля, й ін. Отримав розвиток у філософії «Просвітництва» Лока, Юма, Спінози, Лейбніца, Декарта. Як метод найбільш завершеного вигляду набув у німецькій філософії «ідеалізму» Гегеля та Шеллінга.
В українській загальнонауковій і філософській літературі можна зустріти у вигляді парних діалектичних висловлювань: «сходження від абстрактного до конкретного», або навпаки — «перехід від конкретного до абстрактного». Як мислений метод чи операцію сьогодні використовують скрізь у наукових дослідженнях, насамперед переходячи від прикладних досліджень до теоретичних висновків і навпаки.
Власне належить і розглядається у філософській галузі «Логіка і Методологія науки».
Абстрагування у психології — процес мислення, в результаті якого людина, відходячи від несуттєвого, утворює поняття «від конкретного до абстрактного», при цьому абстрактне наповнюється конкретним змістом.
Абстрагуванням й узагальненням створено літературознавчі поняття, які фіксують зміст усіх (художня література) чи групи художніх творів (епос, лірика тощо), чи одного елемента (тема, сюжет, алітерація тощо).
- ↑ Лузан П.Г., Сопівник І.В., Виговська С.В. Методологія та організація науково-педагогічних досліджень: підручник. — К.: Міленіум, 2016. — 491 с. (стор.: 189)
- ↑ Термінологічний словник[недоступне посилання]. | Навчальні посібники Вінницького національного технічного університету. Мережні електронні видання | web.posibnyky.vntu.edu.ua
- Білуха М. Т. Методологія наукових досліджень: Підручник. — К.: АБУ, 2002. — 480 с.
- Ф. Канак. Абстрагування // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Абстрагування // Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — С. 6.
- Абстрагування // Шапар В. Б. Сучасний тлумачний психологічний словник [Архівовано 6 січня 2020 у Wayback Machine.]. — X.: Прапор, 2007. — 640 с. — С. 6. — ISBN 966-7880-85-0.
- Абстрагування у психології [Архівовано 6 січня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ