Адам Маковіч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адам Маковіч
Adam Makowicz
Зображення
Зображення
Адам Маковіч на фестивалі Summer Jazz Festival Краків(2018)
Основна інформація
Дата народження18 серпня 1940(1940-08-18) (83 роки)
Місце народженняГнойник (Чехія)
Роки активності1960—донині
ГромадянствоПольща Польща, США США
Професіїпіаніст, композитор, джазмен
ОсвітаSzafrankowie Brothers State School of Musicd
ІнструментиФортепіано
ЖанрДжаз
Нагороди
Командорський хрест ордена Відродження Польщі медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis»
adammakowicz.pl
CMNS: Файли у Вікісховищі

Адам Маковіч(пол. Adam Makowicz, справжнє ім'я Adam Matyszkowicz, нар. 18 серпня 1940, Гнойник (Чехія) — польський джазовий піаніст.

Біографія

[ред. | ред. код]

Адам Маковіч народився 18 серпня 1940 року в Чехії. У шестилітньому віці переїхав з батьками до Польщі. Мати грала на фортепіано, співала. Адам Маковіч навчався у Краківській консерваторії, проте не закінчив навчання, оскільки академічне навчання суперечило його джазовим зацікавленням. В 1962 році Адам Маковіч разом з трубачем Томашем Станькою створили ансамбль Jazz Darings. Творчість ансамблю зазнала впливу музичної естетики Орнетта Коулмана.

В 1977 році джазовий продюсер Джон Генрі Хаммонд запросив Маковіча, який на той час уже записав кілька платівок, у десятитижневий американський тур. Також музиканту фірмою CBS Columbia було запропоновано записати сольний альбом під назвою «Adam». В США Адам Маковіч виступав на одній сцені з такими джазовими зірками як Бенні Гудмен, Гербі Генкок, Сара Вон, Фредді Габбард, Чарлі Гейден. Був солістом багатьох оркестрів та камерних ансамблів. В 1978 році музикант, підписавши піврічний контракт, вдруге їде до Америки і залишається там жити. Після запровадження 13 грудня 1981 року в Польщі воєнного стану Адам Маковіч разом з іншими польськими митцями, які проживали в Америці, бере участь в організованій за ініціативи Рональда Рейгана і трансльованій на весь світ телевізійній програмі «Щоб Польща була Польщою».

У репертуарі музиканта — власні джазові композиції, а також джазові інтерпретації класичної музики, зокрема, творів Шопена. Виконує твори Ірвінга Берліна, Коула Портера, Джерома Керна, Джорджа Гершвіна. Маковіч отримав згоду брата Джорджа Гершвіна Айри Гершвіна на власну імпровізаційну каденцію в «Рапсодії у стилі блюз».

У 2011 році з'явилася друком книжка Марка Страша «Grać pierwszy fortepian», біографія Адама Маковіча.[1]

Маковіч і українська культура

[ред. | ред. код]

Адам Маковіч разом із Томашем Станькою є героями новели «Supraphon»[2] Олександра Клименка, що ввійшла до однойменної книжки письменника. На книжковій обкладинці зображено конверт платівки «Winter Flowers» Адама Маковіча, виданої чеською фірмою звукозапису «Supraphon» у 1978 році.

Дискографія

[ред. | ред. код]
  • 1972 «Newborn Light» (Cameo) з Урсулою Дудзяк
  • 1973 «Unit» (Muza)
  • 1975 «Live Embers» (Muza)
  • 1977 «Piano Vista Unlimited» (Helicon)
  • 1978 «Adam» (Columbia)
  • 1978 «Winter Flowers» (Supraphon)
  • 1981 «From My Window» (Choice Records)
  • 1982 «Classic Jazz Duets» (Stash Records) з Джорджем Мразом
  • 1983 «The Name Is Makowicz» Live (Sheffield Lab)
  • 1986 «Moonray» (RCA)
  • 1987 «Naughty Baby» (RCA)
  • 1987 «Interface» (Sonet)
  • 1989 «Swiss Encounter» (East-West) з Джеймсом Морісоном
  • 1992 «Plays Irving Berlin» (VWC Records)
  • 1993 «The Music Of Jerome Kern» (Concord)
  • 1993 «Adam Makowicz at Maybeck» (Concord)
  • 1994 «Concord Duo Series Vol. 5» (Concord)
  • 1994 «My Favorite Things: The Music of Richard Rodgers» (Concord)
  • 1997 «A Tribute To Art Tatum» (VWC Records)
  • 1998 «Gershwin» (Agencja)
  • 2000 «Reflections On Chopin» (AM Records)
  • 2000 «Plays Duke Ellington» (Showcase Records)
  • 2003 «Songs For Manhattan» (AM Records)
  • 2004 «At The Carnegie Hall» (Pomaton EMI) з Лешеком Можджером
  • 2005 «From My Field» (AM Records)
  • 2007 «Indigo Bliss» (Universal Music)

Нагороди

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Томаш Шаховський. Grać pierwszy fortepian. Розмови з Адамом Маковічем». Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 4 липня 2021.
  2. Олександр Клименко. Supraphon — «Ї», «Мова німої країни», № 35, 2004. Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 18 вересня 2021.