Аземмур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аземмур
араб. أزمور‎[1]
фр. Azemmour[1]
Основні дані
33°17′ пн. ш. 8°20′ зх. д. / 33.283° пн. ш. 8.333° зх. д. / 33.283; -8.333Координати: 33°17′ пн. ш. 8°20′ зх. д. / 33.283° пн. ш. 8.333° зх. д. / 33.283; -8.333
Країна  Марокко
Адмінодиниця El Jadida Provinced
Населення 40 920 осіб (2014)[1][2]
Водойма Умм-ер-Рбія
Часовий пояс UTC+1 (El Jadida Province)
GeoNames 6546785
Міська влада
Мапа
Мапа
CMNS: Аземмур у Вікісховищі

Аземмур або Азаммур (араб. أزمور‎, трансліт. azammūr; бербер. ⴰⵣⵎⵎⵓⵔ, трансліт. azemmur, фр. Azemmour) — місто в Марокко, розташоване на узбережжі Атлантичного океану, на лівому березі річки Умм-ер-Рбія, за 75 км на південний захід від Касабланки[3]. У місті зберіглась середньовічна медина, обнесена стіною із чотирма воротами.

Етимологія[ред. | ред. код]

Назва Аземмур походить від слова «аземмур», що у берберській мові означає «дика оливка»[4][5].

Історія[ред. | ред. код]

Аземмур зазвичай ідентифікується як пунічна Азама[6], латинізована як Асама[7].

Місто було захоплене арабами і ісламізовано у 667 році. Надалі воно постійно перебувало в залежності від різних мусульманських держав, що існували на території Марокко, зокрема, в 1144 було зруйноване Альморавідами під час їх суперництва з Альмохадами. В цей же час в Аземмурі жив мусульманський богослов Аль-Шуайб, який після своєї смерті в 1176 році став вважатись покровителем міста.

У 1252 році місто потрапило під владу Маринідів, у 1362 році вперше обнесене муром, у 1374 році потрапило в залежність від Ваттасидського султанату зі столицею у Фесі. В 1461 Аземмур знову був додатково укріплений.

Починаючи з 1480 року на Аземмур, що розташовувався біля гирла однієї з найбільших річок Магриба і тому мав важливе стратегічне значення, почали нападати європейці, спочатку іспанці, а 1481 року місто захопили португальці. До 1486 року Аземмур перебував у залежності від марокканського султана у Фесі. У 1486 році місто визнало свій васалитет і стало данником португальського короля Жуана II[8].

У 1513 році намісник Аземмура Мулай Заям відмовився платити данину португальцям і зібрав для захисту міста потужну, добре оснащену армію. Король Португалії Мануел I відповів на цей виклик, відправивши величезний флот з 500 кораблів і 15 тисяч солдатів на чолі з Жайме, герцогом Браганським. Після того, як португальці перемогли в битві при Аземмурі, 2 вересня 1513 року мешканці міста без опору відкрили перед ними ворота Аземмура. Серед португальських солдатів був присутній Фернан Магеллан, що пізніше перейшов на іспанську службу і очолив перше навколоземне плавання. В бою Магеллан втратив коня і був важко поранений списом в коліно[9]. Португальський контроль над містом тривав лише короткий період і у 1541 році Жуан III залишив місто через економічні труднощі його двору[10].

Після цього місто потрапило під владу марокканських султанів, спочатку Саадитів, а з середини XVII ст. — Алавітів.

З 1912 року до проголошення незалежності Марокко (2 березня 1956 року) знаходилось в зоні французького протекторату Марокко, і повністю втратило будь-яке економічне та стратегічне значення.

В Аземмурі традиційно зберігалося велике єврейське населення, що у повному складі емігрувало до Ізраїлю в 1967 році в результаті гонінь, що відбулися відразу після Шестиденної війни.

Географія[ред. | ред. код]

Аземмур розташований на річці Умм-ер-Рбія за 75 кілометрів на захід від Касабланки[3].

Пляжи Аземмура є популярним місцем для заняття серфінгом та кайтсерфінгом[11]. В районі Аземмура поширені евкаліпти і сосни[12].

Культура[ред. | ред. код]

Починаючи з 2007 року у березні в Аземмурі щорічно проводиться весняний фестиваль[13]. Покровителем Аземмура вважається Абу Шуайб. Його мавзолей був побудований за наказом Мухаммеда III. Стіни старого міста прикрашені кількома місцевими художниками[14] У місті є португальська медина, яка складається з трьох частин: єврейської мелли, касби та старої медини[3] Старовинний маяк під назвою Сіді Бубекер розташований за 8 кілометрів на північ від Аземмура[15].

Відомі мешканці[ред. | ред. код]

  • Естеваніко, також знаний як Мавр Естебан — чорношкірий раб, що був проданий іспанцям і в 1527 році вирушив у мандрівку з іспанською експедицією до Північної Америки. Він є першим відомим африканцем, який подорожував з дослідниками до Північної Америки і був одним із чотирьох чоловіків, що із кількох сотень екіпажу пережили кораблетрощі біля узбережжя Флориди та Техасу, напади і полон індіанців та інші невдачі протягом шести років, перш ніж він і залишки його загону досягла остаточного пункту призначення в іспанському колоніальному містечку[3][16].
  • Абдалла Ларуі — марокканський історик, прозаїк і філософ

Галерея[ред. | ред. код]

  • Старе місто Аземмура
    Старе місто Аземмура
  • Вид на Аземмур з річки Умм-ер-Рбія
    Вид на Аземмур з річки Умм-ер-Рбія
  • Синагога.
    Синагога.
  • Аземмурська вишивка, XVIII ст
    Аземмурська вишивка, XVIII ст
  • Аземмур XVI ст.
    Аземмур XVI ст.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в 2014 Moroccan census / за ред. High Commission for Planning
  2. ↑ http://rgph2014.hcp.ma/file/166326/
  3. ↑ а б в г Fodor's Travel Publications, Inc (2012). Fodor's Morocco. Fodors Travel Publications. с. 123. ISBN 978-0-307-92832-0.
  4. ↑ Wild, Stefan (2009). Toponyms. У Versteegh, Kees (ред.). Encyclopedia of Arabic Language and Linguistics (англ.). Т. 4. Leiden/Boston: Brill Publishers. с. 511. ISBN 9789004144767. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  5. ↑ Ricard, R. (1986). Azammūr. Encyclopaedia of Islam. Т. I. Brill Publishers. с. 809. ISBN 9004081143. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  6. ↑ Fodor, (1967).
  7. ↑ Lacroix, (1998).
  8. ↑ Lhoussain Simour (19 листопада 2014). Recollecting History beyond Borders: Captives, Acrobats, Dancers and the Moroccan-American Narrative of Encounters. Cambridge Scholars Publishing. с. 55. ISBN 978-1-4438-7142-6. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  9. ↑ EPUB 2-3 (23 жовтня 2013). Ferdinand Magellan. Infobase Learning. ISBN 978-1-4381-4851-9. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  10. ↑ Leonor Freire Costa; Pedro Lains; Susana Münch Miranda (3 травня 2016). An Economic History of Portugal, 1143–2010. Cambridge University Press. с. 43. ISBN 978-1-107-03554-6. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  11. ↑ Azemmour Travel Guide - VirtualTourist. www.virtualtourist.com. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016.
  12. ↑ DK (2 лютого 2015). DK Eyewitness Travel Guide Morocco (англ.). Penguin. ISBN 978-1-4654-3832-4.
  13. ↑ Marcello Balbo (15 травня 2012). The Medina: Restoration and Conservation of Historic Islamic Cities. I.B.Tauris. с. 160. ISBN 978-1-84885-713-1. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  14. ↑ Travel guide of Lonely Planet: Morocco, 9th Edition Feb 2009, ISBN 978-1-74104-971-8 p. 149.
  15. ↑ DK (2 лютого 2015). DK Eyewitness Travel Guide Morocco. DK Publishing. с. 117. ISBN 978-1-4654-3832-4. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  16. ↑ Edward E. Curtis (2010). Encyclopedia of Muslim-American History. Infobase Publishing. с. 172. ISBN 978-1-4381-3040-8. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аземмур&oldid=40748900