Шестиденна війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шестиденна війна
Арабо-ізраїльський конфлікт
Six Day War Territories.svg
Територія, яка була під контролем Ізраїлю до та після Шестиденної війни. Тиранські протоки віділені колом між Акабською затокою на півночі і Червоним морем на півдні.
Дата: 5—10 червня 1967
Місце: Близький Схід
Результат: Перемога Ізраїлю
Територіальні зміни: Ізраїль захоплює Сектор Гази і Синайський півострів в Єгипту, Західний берег (включаючи Східний Єрусалим) у Йорданії, і Голанські висоти у Сирії
Сторони
Ізраїль Ізраїль Єгипет Єгипет
Сирія Сирія
Йорданія Йорданія
Flag of Iraq (1963-1991); Flag of Syria (1963-1972).svg Ірак
Ліван Ліван
Командувачі
Ізраїль Леві Ешкол
Ізраїль Моше Даян
Ізраїль Іцхак Рабин
Ізраїль Узі Наркіс[ru]
Ізраїль Гур Мордехай[ru]
Ізраїль Ісраель Таль[ru]
Ізраїль Мордехай Ход[ru]
Ізраїль Йешайяу Гавіш[he]
Ізраїль Аріель Шарон
Ізраїль Езер Вейцман
Ізраїль Шломо Арель[en]
Ізраїль Давід Елазар[ru]
Єгипет Ґамаль Абдель Насер
Єгипет Абдель Хакім Амер[ru]
Єгипет Абдул Мунім Ріяд[en]
Йорданія Хусейн бен Талал
Йорданія Зайд ібн Шакер[ru]
Йорданія Асад Ганма[en]
Сирія Салах Джадід[ru]
Сирія Нуреддін аль-Атассі[ru]
Сирія Абдель Рахман Ареф[ru]
Кувейт Мубарак Абдулла аль-Джабер ас-Сабах[en]
Кувейт Салех Мухаммед Аль-Сабах
Кувейт Фахд аль-Ахмед аль-Джабер ас-Сабах[en]
Військові сили
50 тис. військ
214 тис. резервістів
300 літаків
800 танків

Усього військ: 264 тис. (100 тис. залучено)

Єгипет: 240 тис. військ
Сирія, Йорданія, Ірак: 307 тис. військ
957 літаків
2,504 танки
Ліван: 2 літаки

Усього військ: 547 тис. (240 тис. залучено)

Втрати
776—983 вбитих
4,517 поранено
15 військовополонених

400 знищених танків
46 знищених літаків

Єгипет: 10—15 тис. вбитих або загублених
4,338 військовополонених
Йорданія: 6 тис. вбитих або загублених
553 військовополонених
Сирія: 2,5 тис. вбитих
591 військовополонений
Ірак: 10 вбитих
30 поранених
Ліван: 1 втрачений літак

Сотні знищених танків
452+ знищених літаків

20 вбитих ізраїльських цивільних
34 вбитих моряків ВМС США
Ізраїльські солдати біля Стіни плачу після її захоплення.

Шестиденна війна (івр. מלחמת ששת הימים‎, Мільхемет Шешет га-Ямім; араб. حرب الأيام الستة‎, Ḥarb al‑Ayyam as‑Sitta або араб. حرب 1967‎, Ḥarb 1967) — війна на Близькому Сході між Ізраїлем, з одного боку, і Єгиптом, Сирією, Йорданією, Іраком і Алжиром з другого (510 червня 1967).

На кінець війни Ізраїль встановив контроль над Синайським півостровом, Сектором Гази, Західним берегом ріки Йордан, Східним Єрусалимом та Голанськими висотами. Наслідки війни досі визначають політичну ситуацію в регіоні.

Передісторія[ред.ред. код]

  • У листопаді 1966 року Єгипет та Сирія укладають союз (частково внаслідок постійного дезінформування урядів як Єгипту, так і Сирії представниками СРСР про плани Ізраїлю щодо нападу на Сирію)[1].
  • Ізраїль оголошує, що в разі закриття Тиранської протоки, виводу військ ООН, відправки іракських військ до Єгипту та підписання військового пакту між Єгиптом та Йорданією залишає за собою право почати військові дії.
  • 16 травня 1967 року Єгипет звинувачує Ізраїль в загрозі агресії по відношенню до Сирії та стягує до кордону на сході Синайського півострова декілька дивізій. Інформація щодо стягування озброєних військових підрозділів Ізраїлю до кордонів надійшла від СРСР.[1]
  • 17 травня Йорданія починає мобілізацію.
  • 18 травня Єгипет вимагає від ООН вивести війська ООН, які патрулювали лінію припинення вогню 1948–1956 років. Генеральний секретар ООН У Тан віддає розпорядження вивести війська. Того ж дня починається мобілізація в Кувейті.
  • 19 травня війська ООН виведені, в Ізраїлі проводиться часткова мобілізація.
  • 20 травня часткова мобілізація в Ізраїлі завершена.
  • 22 травня президент Єгипту Насер Гамаль Абдель, розмістивши гарнізон в Шарм-ель-Шейху, оголошує блокаду Тиранської протоки.
  • 23 травня Саудівська Аравія оголошує про готовність взяти участь у військовому конфлікті.
  • 24 травня Йорданія завершує мобілізацію.
  • 28 травня Судан проводить мобілізацію.
  • 29 травня Алжирські війська стягуються до Єгипту.
  • 30 травня Єгипет та Йорданія підписують договір про взаємодопомогу, Єгипет направляє генерала Абдул-Монейм-Ріада взяти командування силами союзників на Йорданському фронті.
  • 31 травня іракські війська направлені до Йорданії.
  • 4 червня у телефонних переговорах між королем Йорданії Хусейном та Насером, перехоплених Ізраїлем, Хусейн погоджується підтримати Єгипет та звинуватити США в підтримці Ізраїлю. Більшість арабських держав, окрім Йорданії, розривають дипломатичні стосунки з США.

Хід війни[ред.ред. код]

Операція на Синайському півострові[ред.ред. код]

Ізраїльські військові біля знищеного єгипетського літака МіГ-21 в Бір-Джіфгафе
Операція на Синайському півострові

5 червня. Початок війни. Ізраїль вирішує завдати превентивний повітряний та наземний удар. Рано вранці ізраїльські ВПС завдали ударів по всіх аеродромах Єгипту, фактично знищивши єгипетські ВПС. Пізніше були розгромлені ВПС Йорданії та Сирії, частково знищені іракські ВПС в районі Мосула.

5 червня. Перший день. Розгорнені уздовж фронту по осі північ-південь, ізраїльські війська посилені механізованою дивізією полковника Ехуда Решефа, механізованою дивізією генерал-майора Ісраеля Таля, механізованою дивізією генерал-майора Аріеля Шарона, бронетанковою дивізією генерал-майора Авраама Йоффе. Дивізія Таля почала наступ у напрямі Хан-Юніс — Рафах — Ель-Аріш. Бригада Решефа вирушила на південь, в Газу. Дивізія Шарона атакувала ворожі війська в районі Абу-Агейла — Куссейма. Пізніше Йоффе завдав удару в центр Синаю.

6 червня. Другий день. В 12:00 війська Решефа захопили Газу. Шарон, який в цей час захопив Абу-Агейла, відправляє частину своїх військ очистити Рафах та Ель-Аріш. З рештою військ він атакує ущелину Мітла. Йоффе успішно атакує основні єгипетські сили в центрі Синаю в Джебель-Лібні. Єгипетський головнокомандуючий віддає наказ про відступ всіх військ з Синаю.

7 червня. Третій день. Основні сили Таля підійшли до Бір-Гіфгафу. Передова бригада Йоффе, досягши східного краю ущелини Мітла, залишившись без палива та боєприпасів, зупинилася та була оточена відступаючими єгипетськими військами. Шарон зайняв Нахлю, інші підрозділи ізраїльської армії очистили Північно-Східний Синай та захопили Шарм-ель-Шейх.

8 червня. Четвертий день. Єгипетські бронетанкові частини намагаються прикрити відступ єгипетських військ, але були відкинуті військами Ісраеля Таля. Дивізія Йоффе прорвалася через ущелину Мітла. Дивізія Шарона взяла Нахль та направилася в ущелину Мітла. Синай повністю в руках ізраїльтян.

9 червня. П'ятий день. Припинення вогню. Рада безпеки ООН вимагає припинення вогню. Ізраїль припинив вогонь негайно, Єгипет — наступного дня.

Операція на Йорданському фронті[ред.ред. код]

Операція на Йорданському фронті

Ізраїль планував уникати військових операцій проти Йорданії та Сирії поки не закінчаться військові дії на Синайському півострові. В той же час Ізраїль прагнув встановити контроль над Єрусалимом.

Ізраїль запропонував королю Хуссейну зберігати нейтралітет в обмін на обіцянку про ненапад, але інші арабські країни вимагали від короля вступити у війну. Очевидно, він сподівався, що його далекобійні гармати (155-мм M40 (САУ)), направлені на Тель-Авів, задовольнять союзників, не спровокувавши Ізраїль. Проте ці гармати представляли загрозу для основної ізраїльської північної авіабази в Рамат-Давіде. Тому після початку обстрілу[2], Ізраїль вирішив почати операцію проти Йорданії.

Битва за Єрусалим[ред.ред. код]

5 червня. Перший день. У Єрусалимі почалися бої. Вирішальну роль в цій операції відіграли парашутисти підрозділів полковника Мордехая Гура. Того ж дня вони наблизилися до стін Старого міста, де були розгорнуті йорданські війська.

6 червня. Другий день. Ізраїльський наступ на Старе місто був зупинений. Проте, оточення міста було завершене — частини ізраїльської танкової бригади захопили Рамаллу на півночі, інша бригада зайняла Латрун на південному заході. Вперше після 1947 року дорога Тель-Авів — Єрусалим була відкрита для ізраїльського руху.

7 червня. Третій день. Полковник Гур штурмом взяв Старе місто. Біля полудня був захоплений Вифлеєм, трохи пізніше — Гуш Еціон. Згідно з пропозицією Ради безпеки ООН з 20:00 бої були припинені.

Дженін-Наблуська битва[ред.ред. код]

5 червня. Перший день. Ізраїльські Північні війська, очолювані генерал-майором Давидом Елазаром, опівночі підійшли до міста Дженін.

6 червня. Другий день. Дженін захоплений ізраїльськими військами.

7 червня. Третій день. Ізраїльтяни захопили місто Наблус.

Операція на Сирійському фронті[ред.ред. код]

Операція на Сирійському фронті

5 — 8 червня. Перший — четвертий день. На Голанських висотах знаходилося шість сирійських бригад (з шістьма в резерві). Увечері 5 червня ударами ізраїльських ВПС було знищено приблизно дві третини всіх сирійських ВПС. Протягом чотирьох днів відбувалися артилерійські обстріли, сторони не робили спроб оволодіти ініціативою.

9 червня. П'ятий день. Елазар отримав наказ терміново почати наступ рано вранці. Він сконцентрував війська для атаки через район Дан-Баніас на північ від Голанського плато, уздовж підніжжя гори Хермон. Ці сили прорвали сирійську оборону, а вранці наступного дня три бригади вийшли на плато. Одночасно інші частини пробивалися через пагорби на північ від Тиверіадського озера. Елазар наказав військам, які недавно билися в Дженін-Наблуському районі, рухатися на північ та завдати удар по Голанських висотах на південь від озера.

10 червня. Шостий день. Ізраїльтяни прорвалися через сирійську оборону на півночі Голанських висот, потім здійснили лобову атаку через плато, щоб підійти до Тиверіадського озера з півночі, заходу та південного заходу. Одночасно група військ, передислокована з Йорданського фронту, підійшла з півдня. До вечора Тиверіадське озеро було оточено.

Політичні наслідки[ред.ред. код]

10 червня — Болгарія, Угорщина, Польща, СРСР, Чехословаччина та Югославія розривають дипломатичні стосунки з Ізраїлем.

17 червня — 21 липня в Нью-Йорку відбулася 5-а надзвичайна спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН, скликана за пропозицією СРСР. Жоден з трьох проектів резолюції з приводу арабо-ізраїльського конфлікту не прийнятий. 4 та 14 липня прийнято три резолюції про захист цивільного населення та статусу Єрусалиму. Формально 21 липня сесія була лише перервана, а офіційно закрита 18 вересня.

22 листопада — Рада Безпеки ООН одноголосно ухвалила резолюцію 242, яка вимагала «встановлення справедливого та міцного миру на Близькому Сході, який повинен включати два принципи:

  1. Виведення ізраїльських сил з територій, окупованих під час конфлікту.
  2. Пошана та визнання суверенітету, територіальної цілісності та політичної незалежності кожної держави в даному районі та їх права жити в безпечних та визнаних кордонах».

В різних країнах арабського світу відбулися масові маніфестації на підтримку Сирії, Йорданії та Єгипту.

Допомога СРСР Єгипту[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]