Амбарцум Лимонджян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амбарцум Лимонджян
зах-вірм. Համբարձում Լիմոնճեան
Основна інформація
Дата народження1768[1][2][3]
Місце народженняКонстантинополь, Османська імперія[2][3]
Дата смерті29 червня 1839(1839-06-29)[2][3]
Місце смертіКонстантинополь, Османська імперія[2][3]
ГромадянствоОсманська імперія
Національністьвірмени[4][2][3]
Професіїкомпозитор, теоретик музики, учитель музики
ВчителіHammamizade İsmail Dede Efendid
Інструментиtamburd
Жанрикласична музика і Вірменська музика
CMNS: Файли у Вікісховищі

Амбарцум Лимонджян (також Бабб Амбарцум) (вірм. Համբարձում Լիմոնջյան; 1768, Константинополь — 29 червня 1839 року, там само) — вірменський композитор і музикознавець. Винайшов новий вірменський нотний запис, що широко застосовувався на Закавказзі в XIX столітті, за допомогою якого записав вірменські церковні співи.

Біографія

[ред. | ред. код]

Амбарцум Лимонджян народився в 1768 році в Константинополі, в бідній родині. Слідом за батьком, він повинен був стати кравцем, але вступив на службу переписувачем до вірменського архітектора Григору Пальяну. Потім, завдяки вокальним даним, він опиняється в будинку Ованеса Тюзьяна, де навчається музичного мистецтва. Крім співу Лимонджян вивчає вірменську церковну, грецьку та європейську музику, досконало опановує танбуром. Незабаром він сам починає викладати, спеціалізуючись на вірменському церковному співі.

Шлюб і діти

[ред. | ред. код]

Амбарцум Лимонджян одружився у віці 27 років та мав шестеро дітей, один з яких, Зеноп Лимонджян (1810—1866) також став музикантом та грав на наї .[5]

Смерть

[ред. | ред. код]

Помер Амбарцум Лимонджян у віці 71 рік у своєму будинку в районі Константинополя Гаскьой. Похований на вірменському цвинтарі Сурп Аґоп.

Нотопис Лимонджяна

[ред. | ред. код]

Для фіксації мелодії Лимонджян винаходить власну систему нотного запису (у Туреччині відому як «нотопис Лимонджяна»), яка замінює складний арабський запис і до початку XX століття отримує широке розповсюдження спочатку в Константинополі, а потім у Закавказзі. З її допомогою починають записувати не тільки церковну музику, але й національні міські та народні пісні[6].

Подальшу роботу з вдосконалення вірменської системи нотного запису продовжили інші вірменські музиканти, зокрема, учень Лимонджяна, Аристакес Ованісян. Завершив її формування Нікогайос Ташчян[6]. Завдяки «нотопису Лимонджяна» тисячі музичних творів Османської імперії збереглися до нинішніх часів[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #1022767240 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в г д Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. ԽուդավերդյանՀայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
  3. а б в г д Ով ով է. հայեր / за ред. Հ. ԱյվազյանԵրևան: Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 2005. — Т. 1. — С. 481.
  4. Krikorian A., Heratchian H. Le dictionnaire biographique: Arméniens d'hier et d'aujourd'huiMaisons-Alfort: 2021. — P. 349. — ISBN 978-2-905686-93-0
  5. Karamahmutoğlu, Gülay. Hamparsum Limonciyan ve Nota(lama) Sistemi. Müzik ve Bilim. Архів оригіналу за 17 січня 2007. Процитовано 11 січня 2007.
  6. а б Шавердян, 1959, с. 207—212.
  7. Армянин спас тысячи османских музыкальных произведений. 28/04/2013. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 8 травня 2015.

Література

[ред. | ред. код]
  • Шавердян, Олександр Ісаакович. Нариси з історії вірменської музики XIX—XX століть: дорадянський період.  — Москва: Державне музичне видавництво, 1959. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]