Ангеліна Сербська
| Ангеліна Сербська | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 1440 Берат, Албанія |
| Померла | 30 липня 1520 Krušedol monasteryd, Krušedol Selod, Irig municipalityd, Сербія |
| Поховання | Krušedol monasteryd |
| Діяльність | черниця |
| Конфесія | Сербська православна церква |
| Батько | Ґерґ Аріанітіd[1] |
| Мати | Maria Muzakad[1] |
| Брати, сестри | Доніка Кастріотіd |
| У шлюбі з | Стефан Бранкович |
| Діти | Джордже Бранкович, Marija Brankovićd і Йован Бранкович[1] |
Ангеліна Бранкович (дошлюбне прізвище — Аріаніті; серб. Ангелина Бранковић, алб. Angjelina Arianiti; прибл. 1440, Берат, Албанія — 30 липня 1520, монастир Крушедол[en], Угорщина) — дружина сербського деспота Стефана Бранковича. Дочка албанського феодала Ґерґа Аріаніті та його дружини Марії Музака. Свята Сербської православної церкви.
Ангеліна була шостою дочкою в родині албанського феодала Ґерґа Аріаніті та його дружини Марії Музака. За батьковою лінією Ангеліна належала до албанського роду Аріаніті[en][2][3][4].
1460 року Ангеліна одружилася із сербським деспотом у вигнанні Стефаном Бранковичем (правив 1458—1459), сином колишнього деспота Джураджа Бранковича (правив 1427—1456)[5]. Подружжя познайомилось, коли Стефан приїхав до албанського вождя Скандербега, що був одружений зі старшою сестрою Ангеліни Андронікою[en][6].
Після весілля Стефан та Ангеліна покинули Албанію та поїхали до Північної Італії, де в регіоні Фріулі отримали замок Вармо[6]. Там у 1476 році Стефан помер. 1479 року імператор Священної Римської імперії Фрідріх III надав родині Бранковичів замок Вайтенсфельд[en], тому Ангеліна з дітьми переїхала до Каринтії[7].
1485 року титулярний сербський деспот Вук Бранкович помер; король Угорщини Матяш Корвін запросив на правління старшого сина Ангеліни Джордже[8]. Родина переїхала на південь Угорщини — в сербський регіон Срем.
1509 року (за іншими даними, одразу після прибуття в Срем) Ангеліна прийняла монаший постриг[9]. Жила в монастирі Крушедол[en] на Фрушка горі, збудованому її синами Джордже та Йованом. Померла 30 липня 1520 року[10].
У шлюбі Стефана та Ангеліни Бранковичів народилося троє дітей:
- Джордже (пом. 1516) — титулярний деспот Сербії в 1486—1497 роках, прийняв постриг під ім'ям Максим;
- Йован (пом. 1502) — титулярний деспот Сербії в 1493—1502 роках;
- Марія (пом. 1495) — дружина Боніфація III, маркграфа Монферратського.
Родина Бранковичів була віддана православній вірі[11][12]. Святий культ Йована почали справляти в першій половині XVI століття; мощі його та решти членів родини були перепоховані у вівтарі монастиря Крушедол, який звели Йован та Джордже Бранковичі[13].
Під час австро-турецької війни 1716—1718 років, після битви під Петроварадином османи захопили монастир Крушедол та спалили святі мощі родини Бранковичів[14].
- ↑ а б в Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ 1515 | John Musachi: Brief Chronicle on the Descendants of our Musachi Dynasty. www.albanianhistory.net. Процитовано 3 грудня 2023.
- ↑ Elsie, Robert (2013). A Biographical Dictionary of Albanian History (англ.). Bloomsbury Academic. с. 16. ISBN 978-1-78076-431-3.
- ↑ Bassani, Lucia Nadin (2008). Migrazioni e integrazione: il caso degli Albanesi a Venezia (1479-1552) (італ.). Bulzoni. с. 72. ISBN 978-88-7870-340-7.
- ↑ Jireček, 1918, S. 244.
- ↑ а б Elsie, Robert (2001). A Dictionary of Albanian Religion, Mythology, and Folk Culture (англ.). NYU Press. с. 9. ISBN 978-0-8147-2214-5.
- ↑ Jireček, 1918, S. 245.
- ↑ Ćirković, 2004, p. 116.
- ↑ Преподобна Ангеліна Сербська (Бранкович), королева | Благовіст — церковне життя. blagovist.church.ua (укр.). 4 липня 2023. Процитовано 3 грудня 2023.
- ↑ Преподобна мајка Ангелина, деспотица српска | Српскa Православнa Црквa [Званични сајт]. web.archive.org. 13 серпня 2016. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 3 грудня 2023.
- ↑ Paizi-Apostolopoulou, 2012, pp. 95-116.
- ↑ Andrić, 2016, pp. 207-227.
- ↑ Ćirković, 2004, p. 139.
- ↑ Ćirković, 2004, p. 150.
- Andrić, Stanko. Saint John Capistran and Despot George Branković: An Impossible Compromise // Byzantinoslavica. — 2016. — Т. 74, вип. 1–2. — С. 202–227. (англ.)
- Ćirković, Sima. The Serbs. — Malden : Blackwell Publishing, 2004. — ISBN 9781405142915. (англ.)
- Jireček, Constantin. Geschichte der Serben. — Gotha : Perthes, 1918. — Т. 2. (нім.)
- Paizi-Apostolopoulou, Machi. Appealing to the Authority of a Learned Patriarch: New Evidence on Gennadios Scholarios' Responses to the Questions of George Branković // The Historical Review. — 2012. — Т. 9. — С. 95–116. (англ.)
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Нормативний контроль |
