Андрео Чех
| Андрео Чех | |
|---|---|
 | |
| Народився |
12 вересня 1895[1] Лудуш, Муреш, Румунія |
| Помер |
9 березня 1979[1] (83 роки) Гаага, Нідерланди[1] |
| Країна |
.svg){kind=small} Румунія Угорщина |
| Діяльність | колумніст, письменник, католицький священник, есперантист, педагог, педагог |
| Знання мов | есперанто, угорська, латина і німецька |
| Членство | IEId |
| Конфесія | католицька церква |
| Автограф |
 |
| Нагороди | |
Андрео Чех (рум. Andreo Cseh, також András і Andor; 1895–1979) — румунський католицький священик і есперантист.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 12 вересня 1895 року в румунському місті Лудуш.
Есперантист з 1910 року, став католицьким священником в 1919 році. Бувши в Сібіу, в 1920 році він розробив знаменитий метод навчання есперанто Cseh method[2]. З цієї нагоди був запрошений в місто Тиргу-Муреш, де він провів декілька курсів есперанто. Звідти він вирушив до міста Клуж-Напока, де також вів курси і почав організовувати румунський рух есперантистів. Восени 1922 року Андрео Чех вирушив на запрошення Хенріко Фішер-Галаті в Бухарест, з яким заснував румунський есперанто-центр (Esperanto-Centro Rumana). Протягом двох років він просував есперанто і навчав йому в Бухаресті та прилеглих містах.
Починаючи з 1921 року, Чех був делегатом Всесвітньої асоціації есперанто. У 1924 році його єпископ Majláth дозволив Чеху повністю присвятити себе поширенню есперанто. У тому ж році він став секретарем комітету Internacia Centra Komitato і відвідував різні країни світу для поширення есперанто. Брав участь в організації Всесвітніх конгресів есперантистів в Женеві в 1925 році, в Данцигу в 1927 році і в Будапешті в 1929 році.
Восени 1927 року мер Стокгольма запросив його вести курси есперанто в Швеції, в тому числі у шведському парламенті. 1929 року з'явилися перше друковане видання його курсу у вигляді книги, написаної і виданої в Стокгольмі. Потім Андрео Чех вів курси есперанто в Естонії, Франції, Німеччини, Латвії, Нідерландах, Норвегії, Польщі та Швейцарії, назавжди залишившись в Нідерландах в 1930 році. Скрізь його курси мали великий успіх, викликавши попит на вивчення есперанто у багатьох країнах. Протягом багатьох років Чех очолював міжнародні школи для викладачів есперанто спочатку в Будапешті (1929), а потім в Арнемі. У 1930-х роках Андрео Чех кілька разів з викладацькою метою відвідував Берлін. 24 травня 1930 року він разом з Юлією Ісбрюкер та її чоловіком заснували Міжнародний есперанто-інститут. У 1932 році він заснував і став головним редактором есперанто-журналу La Praktiko, який видавався до 1970 року.
В кінці життя Андрео Чех знову став священником.
Помер 9 березня 1979 року в Гаазі.
Література[ред. | ред. код]
- Artur E. Iltis. Vortoj de Andreo Cseh («Words of Andreo Cseh»), Saarbrücken, 1984 / Internacia Esperanto-Instituto, Hague, 2003.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #1018969055 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ La Cseh-metodo [Архівовано 13 березня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Cseh Andor [Архівовано 8 травня 2019 у Wayback Machine.] (угор.)
- Andreo Cseh [Архівовано 8 травня 2019 у Wayback Machine.]
|
