Андрєєва Марія Федорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрєєва Марія Федорівна
рос. Мария Фёдоровна Андреева
Народилася4 липня 1868(1868-07-04)[1]
Санкт-Петербург, Російська імперія
Померла8 грудня 1953(1953-12-08)[2][1] (85 років)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
Громадянство Російська імперія
 СРСР
Діяльністьакторка театру, кіноакторка, модель, акторка, комісар
Роки діяльностіз 1886
ПартіяКПРС
У шлюбі зМаксим Горький
ДітиYuri Zhelyabuzhskyd
IMDbnm1715115
Нагороди та премії
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»

CMNS: Андрєєва Марія Федорівна у Вікісховищі
1905

Марі́я Фе́дорівна Желябужська (4 липня 1868 — 8 грудня 1953), відома як Андрє́єва — російська радянська акторка і громадська діячка. Член партії більшовиків з 1904.

«Цивільна дружина» і соратниця більшовицького письменника О. М. Горького.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась в збіднілій дворянській сім'ї режисера імператорського Александринського театру Ф. А. Федорова-Юрковського. За спогадами сучасників Марія була сліпуче красивою. Вперше вийшла на сцену в 18-річному віці в театрі в Казані.

Через два роки стала дружиною дійсного статського радника А. А. Желябужського, котрий був старшим за неї на 18 років. Офіційно він обіймав посаду головного контролера Курської і Нижегородської залізниць, але крім цього був членом Товариства мистецтва і літератури, членом правління Російського театрального товариства.

В шлюбі народила двох дітей: син Юрій (нар. 1888) і дочка Катерина (1894).

Невдовзі після весілля чоловік був направлений на службу в Тифліс, де Марія вперше виступила на сцені місцевого театру. Після того, як через кілька місяців вона стала популярною особою міста, вона взяла псевдонім «Андрєєва».

Партійна діяльність

[ред. | ред. код]

В 1900 познайомилась з більшовицьким письменником і драматургом Максимом Горьким, а в 1903 стала його цивільною дружиною та найближчею помічницею і секретаркою. Разом з Горьким брала активну участь у підпільній змовницькій діяльності партії більшшовиків. У 1905 році видавала більшовицьку газету «Нове життя».

Андрєєва мала яскраву зовнішність, у неї часто закохувались багаті меценати та прихільники театру. М. Горький виконував роль звідника-сутенера і гроші, даровані прихильниками Андрєєвій, поповнювали також партійну касу. Через ці якості Андреєва отримала від Володимира Леніна підпільне більшовицьке призвисько «Товариш феномен» і часто використовувалась верхівкою партії більшовиків.

Ставши коханкою підприємця Сави Морозова, Анрєєва була важливим каналом надходження великих грошей від нього «для художнього театру», а насправді — для фінансування проведення з'їзду партії, створення та озброєння бойових дружин та видання підпільної більшовицької газет «Искра». Андреєва разом з Горьким і Леонідом Красіним була замішана у вбивстві Сави Морозова в 1905 р у Франції. Після скандалу, викликаного вбивством та початком розслідування, втекла за кордон з Горьким — спочатку в США, а потім в Італію, на острів Капрі. На її рахунку в банку опинилося чимало грошей, які заповів їй Сава Морозов.

Показовим для розслідування вбивства виявився такий факт, що Морозов невдовзі до смерті застрахував своє життя на сто тисяч рублів «на пред'явника» і віддав страховий поліс Андрєєвій. Та ж після його смерті, розплатившись з боргами, 60 тисяч з грошей, отриманих по страховці, передала більшовикам.

Повернувшись в 1913 році в Росію, Андрєєва стає фінансовою агенткою партії і вишукує всюди засоби для революційної діяльності. Ленін цінував Андрєєву — за ділову хватку, уміння все «вибити» і дістати. Одночасно вона грає в театрах — в Києві, а потім у театрі Незлобіна в Москві.

Учениця К. С. Станіславського, Андрєєва створила на сцені ряд значних образів у п'єсах рос. та зарубіжної класики. Після Жовтневого перевороту Андрєєва продовжувала активну громадську діяльність. За її безпосередньою участю створено 1919 в Петрограді Великий драматичний театр.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]