Анортоклаз
| Анортоклаз | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | дискредитований (D)[d] |
| Абревіатура | Ano[1] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | триклінна сингонія |
| Колір риси | білий |
 Анортоклаз у Вікісховищі | |
Анортоклаз — мінерал, алюмосилікат калію і натрію каркасної будови з групи польових шпатів.
Склад (К, Na) [AlSi3O8]. Сингонія триклінна. При прожарюванні легко переходить у моноклінну модифікацію, при охолодженні стає знову триклінною. Будова каркасна — таблитчасті кристали. Густина 2,6. Твердість 6. Часто містить домішки Ва, СаО (до декількох %). Безбарвний або білий. Зустрічається в багатих на натрій ефузивних породах. Виявлений у вулканічних породах на о-вах Пантеллерія і Сицилія (Італія), в Рейнланд-Пфальц (ФРН), на г. Кенія (Кенія), в районі Роппа (Нігерія), в шт. Вікторія (Австралія), на о.Росс (Антарктида), а також у Шотландії (графство Аргайлл) та Норвегії (район Ларвіка).
Розрізняють:
- анортоклаз каліїстий (відміна анортоклазу, у якій калій переважає над натрієм);
- анортоклаз-пертит (закономірне зростання анортоклазу і альбіту);
- анортоклаз-санідин (плагіоклаз, таблитчастий, як санідин, з оптичними властивостями анортоклазу).
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Анортоклаз // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Анортоклаз // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Webmin [Архівовано 11 лютого 2010 у Wayback Machine.]
