Анрі Перрюшо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анрі Перрюшо
Ім'я при народженніфр. Henri Perruchot
Народився27 січня 1917(1917-01-27)[1][2]
Монсо-ле-Мін
Помер17 лютого 1967(1967-02-17)[1][2] (50 років)
Париж, Франція
ПохованняQ110364203?[3]
Країна Франція
Діяльністьредактор, видавець, письменник, біограф, мистецтвознавець
Роки активності1946 — 1967
ЧленствоAcademy of Morvand
Нагороди
Ілюстрація з книги Перрюшо «Життя Тулуз-Лотрека»

Анрі Перрюшо (фр. Henri Perruchot; 27 січня 1917, Монсо-ле-Мін, Сона і Лаура, Бургундія, Третя французька республіка — 17 лютого 1967, Париж, Франція) — французький письменник, філософ, історик мистецтва, біограф і редактор, який найбільш відомий своїми книгами в жанрі документальної біографії.

Біографія і творчість

[ред. | ред. код]

Анрі Перрюшо народився 27 січня 1917 року, в Монсо-ле-Мін, департамент Сона і Луара, в регіоні Бургундія, Франція. Навчався в Марселі й Екс-ан-Прованс, спеціалізувався в галузі історії літератури та англійської мови. 1945 року переїхав до Парижа. Працював як редактор і писав монографії з мистецтва. Пізніше заснував і редагував журнал для мистецтва і дизайну «Сади мистецтв». Член Товариства письменників.

Відомий своїми книгами серії «Мистецтво і доля» (Art et Destin) про життя Едуара Мане, Поля Сезанна, Огюста Ренуара, Вінсента ван Гога, Поля Гогена, Тулуз-Лотрека, Жоржа-П'єра Сера, Анрі Руссо, найбільшого архітектора XX сторіччя Ле Корбюзьє. Поєднував у своїх романах белетристичну жвавість оповіді з достовірністю фактів, намагаючись зрозуміти особливості творчості живописців і епохи. У передмові книги «Сезанн» писав: «ця книга аж ніяк не роман-біографія», — знову повторюю я ті слова, якими починається моя «Життя Ван-Гога». Я дізнався про Сезанна все, що тільки відомо про нього нині; я зібрав і звірив усі наявні про нього матеріали; я відвідав місця, де він жив, допитливо вдивлявся в природу і речі. Коротше кажучи, я не привів тут жодного факту, достовірність якого не міг би довести", а в "Життя Тулуз-Лотрека він описує свій метод роботи наступним чином: «Я читав і порівнював все, що було видано про Лотрека. Познайомився з усіма неопублікованими матеріалами, які зміг знайти, опитав людей, які знали художника, побував в місцях, де він жив, зібрав відомості про людей, які стикалися з ним в його бурхливому короткому житті».

Створюючи свої книги серії «Мистецтво і доля», Перрюшо використовував всі доступні джерела, в тому числі архівні документи; факти, викладені в його книгах, володіють великою достовірністю, що робить його романізовані біографії цінним джерелом для знайомства з епохою і її видатними діячами, але не є мистецтвознавчими працями.

Анрі Перрюшо помер 17 лютого 1967 року в Парижі, похований в комуні Блано (Кот-д'Ор).

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Port-Royal, 1947
  • Життя Гогена. La Vie de Gauguin , Première édition, Le Sillage, 1948
  • Les Grotesques, 1948
  • Життя Ван Гога. La vie de Van Gogh, 1955
  • Життя Сезанна. La vie de Cézanne , Éd. Hachette, 1956
  • Життя митника Руссо. La vie de Douanier Rousseau, 1957
  • Життя Тулуз-Лотрека. La vie de Toulouse Lautrec , Éd. Hachette, 1958.
  • La vie de Gauguin, Éd. Hachette, 1961
  • Dix grands peintres, Éd. Gauthier Languereau, 1961
  • Життя Ренуара. La vie de Renoir, 1964
  • Життя Сірка. La vie de Seurat, Avec la chronologie complète des sept volumes de la série Art et Destin, 1966
  • «Cézanne», in Jardin des Arts, n ° 146, janvier 1967
  • «Vélasquez», in Jardin des Arts, n ° 157, décembre 1967
  • «Modigliani», in Jardin des Arts, n ° 159, février 1968

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
  3. ↑ https://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article5932

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Анрі_Перрюшо