Антрацикліни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Доксорубіцин як інтеркалюючий агент. Дві молекули доксорубіцину вбудовані в ДНК.[1]

Антрацикліни — це клас препаратів, що використовуються в хіміотерапії злоякісних пухлин, які отримують з бактерій Стрептоміцетів[2][3]. Ці сполуки використовуються для лікування багатьох видів раку, включаючи лейкемію, лімфоми, рак молочної залози, шлунка, матки, яєчників, сечового міхура та рак легенів. Першим відкритим антрацикліном був даунорубіцин (торгова назва Daunomycin), який у природних умовах виробляється Streptomyces peucetius, видом Актинобактерій. Клінічно найбільш важливими антрациклінами є доксорубіцин, даунорубіцин, епірубіцин та ідарубіцин[4].

Антрацикліни є одними з найефективніших протипухлинних препаратів, коли-небудь розроблених, і ефективні проти більшої кількості типів раку, ніж будь-який інший клас хіміотерапевтичних засобів[4][5][6]. Їх основним побічним ефектом є кардіотоксичність, що значно обмежує їх корисність. Також було показано, що застосування антрациклінів суттєво пов'язане з тяжкою або фебрильною нейтропенією 1 циклу[7]. Інші побічні ефекти включають блювоту.

Препарати діють головним чином шляхом інтеркаляції в ДНК і перешкоджають метаболізму ДНК і виробленню РНК. Цитотоксичність зумовлена головним чином інгібуванням топоізомерази II після того, як фермент індукує розрив ДНК, запобігаючи повторному розриву та призводячи до загибелі клітини. Основною структурою антрациклінів є тетрациклічна молекула з антрахіноновим каркасом, з'єднаним із цукровим фрагментом глікозидним зв'язком. Коли клітина поглинає чотирикільцеву структуру, вона вставляється між парами основ ДНК, тоді як цукор знаходиться в незначній борозенці та взаємодіє з сусідніми парами основ.

Історія[ред. | ред. код]

Даунорубіцин - це червоний пігментований препарат, який був відкритий на початку 1960-х років. Він був виділений зі штаму Streptomyces peucetius Ді Марко та його колегами, які працювали на дослідницькі лабораторії Farmitalia в Італії, і назвали його дауноміцин[8]. Приблизно в той же час Дюбост і його колеги у Франції також відкрили цю сполуку і назвали її рубідоміцином[9]. Даунорубіцин був прийнятий як міжнародна назва[4]. Спочатку було виявлено, що він має активність проти мишачих пухлин, а потім у клінічних випробуваннях було встановлено, що він активний проти лейкемії та лімфом.

Доксорубіцин був виділений з мутованого варіанту S. peucetius (var. caesius). Він відрізняється від даунорубіцину лише додаванням гідроксильної групи в положенні вуглецю 14. Ця модифікація значно змінює активність препарату, роблячи його високоефективним проти широкого спектру солідних пухлин, лейкемії та лімфом. Це стандарт, за яким оцінюють нові антрацикліни[10][11][12][13][14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Frederick CA, Williams LD, Ughetto G, van der Marel GA, van Boom JH, Rich A, Wang AH (March 1990). Structural comparison of anticancer drug-DNA complexes: adriamycin and daunomycin. Biochemistry. 29 (10): 2538—49. doi:10.1021/bi00462a016. PMID 2334681.
  2. Trevor AJ, Katzung BG, Masters SB, Kruidering-Hall M (2010). Chapter 54: Cancer Chemotherapy: Anthracycline Antibiotics. Pharmacology Examination & Board Review. New York: McGraw-Hill Medical.
  3. Fujiwara A, Hoshino T, Westley J (1985). Anthracycline Antibiotics. Critical Reviews in Biotechnology. 3 (2): 133—157. doi:10.3109/07388558509150782.
  4. а б в Weiss RB (December 1992). The anthracyclines: will we ever find a better doxorubicin?. Seminars in Oncology. 19 (6): 670—86. PMID 1462166.
  5. Minotti G, Menna P, Salvatorelli E, Cairo G, Gianni L (June 2004). Anthracyclines: molecular advances and pharmacologic developments in antitumor activity and cardiotoxicity. Pharmacological Reviews. 56 (2): 185—229. doi:10.1124/pr.56.2.6. PMID 15169927. S2CID 13138853.
  6. Peng X, Chen B, Lim CC, Sawyer DB (June 2005). The cardiotoxicology of anthracycline chemotherapeutics: translating molecular mechanism into preventative medicine. Molecular Interventions. 5 (3): 163—71. doi:10.1124/mi.5.3.6. PMID 15994456.
  7. Lyman GH, Kuderer NM, Crawford J, Wolff DA, Culakova E, Poniewierski MS, Dale DC (May 2011). Predicting individual risk of neutropenic complications in patients receiving cancer chemotherapy. Cancer. 117 (9): 1917—27. doi:10.1002/cncr.25691. PMC 3640637. PMID 21509769.
  8. Dimarco A, Gaetani M, Orezzi P, Scarpinato BM, Silvestrini R, Soldati M, Dasdia T, Valentini L (February 1964). 'Daunomycin', a new antibiotic of the rhodomycin group. Nature. 201 (4920): 706—7. Bibcode:1964Natur.201..706D. doi:10.1038/201706a0. PMID 14142092. S2CID 4292271.
  9. Dubost M, Ganter P, Maral R, Ninet L, Pinnert S, Preudhomme J, Werner GH (September 1964). Rubidomycin: a new antibiotic with cytostatic properties. Cancer Chemotherapy Reports. 41: 35—6. PMID 14213139.
  10. Arcamone F, Cassinelli G, Fantini G, Grein A, Orezzi P, Pol C, Spalla C (November 1969). Adriamycin, 14-hydroxydaunomycin, a new antitumor antibiotic from S. peucetius var. caesius. Biotechnology and Bioengineering. 11 (6): 1101—10. doi:10.1002/bit.260110607. PMID 5365804. S2CID 21897153.
  11. Blum RH, Carter SK (February 1974). Adriamycin. A new anticancer drug with significant clinical activity. Annals of Internal Medicine. 80 (2): 249—59. doi:10.7326/0003-4819-80-2-249. PMID 4590654.
  12. Cancer management in man : chemotherapy, biological therapy, hyperthermia and supporting measures. Minev, Boris R. Dordrecht: Springer. 2011. ISBN 9789048197040. OCLC 704395391.
  13. DeVita, Hellman, and Rosenberg's (2008). cancer : principles & practice of oncology. DeVita, Vincent T., Jr., 1935-, Lawrence, Theodore S., Rosenberg, Steven A. (вид. 8th). Philadelphia: Wolters Kluwer/Lippincott Williams & Wilkins. ISBN 9780781772075. OCLC 192027662.
  14. Takemura G, Fujiwara H (March 2007). Doxorubicin-induced cardiomyopathy from the cardiotoxic mechanisms to management. Progress in Cardiovascular Diseases. 49 (5): 330—52. doi:10.1016/j.pcad.2006.10.002. PMID 17329180.