Даунорубіцин
Даунорубіцин
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| (8S,10S)-8-Acetyl-10-[(2S,4S,5S,6S)- 4-amino-5-hydroxy-6-methyl-oxan- 2-yl]oxy-6,8,11-trihydroxy-1-methoxy- 9,10-dihydro-7H-tetracene-5,12-dione | |
| Класифікація | |
| ATC-код | L01 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | DB00694 |
| KEGG | C01907 |
| Торгівельне найменування |
Cerubidine, others |
| Хімічна структура | |
| Формула | C27H29NO10 |
| Мол. маса | |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | |
| Метаболізм | |
| Період напіввиведення | |
| Екскреція | |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
Даунорубіцинн (дауноміцин) — хіміотерапічний агент класу антрациклінів, який використовується для лікування деяких типів раку,[1] а також як стартовий матеріал для синтезу інших антрациклінів: доксорубіцину, епірубіцину, ідарубіцину та ін. Зокрема, він використовується при гострому мієлоїдному лейкозі (ГМЛ), гострому лімфобластному лейкозі (ГЛЛ), хронічному мієлоцитарному лейкозі (ХМЛ) і саркомі Капоші[2]. Він використовується шляхом ін’єкцій у вену[2]. Також існує ліпосомальний препарат, відомий як ліпосомальний даунорубіцин[2].
Поширені побічні ефекти включають випадання волосся, блювоту, пригнічення кісткового мозку та запалення внутрішньої частини рота[2]. Інші серйозні побічні ефекти включають захворювання серця та відмирання тканин у місці ін’єкції[2]. Використання під час вагітності може завдати шкоди плоду[2]. Даунорубіцин відноситься до групи антрациклінових препаратів[3]. Він працює частково шляхом блокування функції топоізомерази II[2].
Даунорубіцин був схвалений для медичного використання в Сполучених Штатах у 1979 році[2]. Він входить до списку основних лікарських засобів Всесвітньої організації охорони здоров’я[4]. Спочатку він був виділений з бактерій типу Стрептоміцети[5].
Комерційно доступний у вигляді даунорубіцина гідрохлориду.
Медичне використання[ред. | ред. код]
Він уповільнює або зупиняє ріст ракових клітин в організмі. Лікування зазвичай проводиться разом з іншими хіміотерапевтичними препаратами (наприклад, цитарабіном), і його призначення залежить від типу пухлини та ступеня відповіді.
Крім основного застосування в лікуванні гострого мієлобластного лейкозу, даунорубіцин також використовується для лікування нейробластоми. Даунорубіцин використовувався з іншими хіміотерапевтичними засобами для лікування бластної фази хронічного мієлолейкозу.[1]
Механізм дії[ред. | ред. код]
Подібно до доксорубіцину, даунорубіцин взаємодіє з ДНК шляхом інтеркаляції та інгібування макромолекулярного біосинтезу[6][7]. Це пригнічує прогресування ферменту топоізомерази II, який розслаблює суперспіралі в ДНК для транскрипції. Даунорубіцин стабілізує комплекс топоізомерази II після того, як він розірвав ланцюг ДНК для реплікації, запобігаючи повторному запечатуванню подвійної спіралі ДНК і тим самим зупиняючи процес реплікації. Після зв’язування з ДНК дауноміцин інтеркалюється, а його залишок даунозаміну спрямовується до малої борозенки. Він має найвищу перевагу для двох суміжних пар основ G/C, фланкованих з боку 5' парою основ A/T. Кристалографія показує, що дауноміцин викликає локальний кут розкручування 8° та інші конформаційні порушення сусідніх і других сусідніх пар основ[8]. Він також може викликати виведення гістону з хроматину при інтеркаляції[9][10].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б ДАУНОРУБІЦИН (DAUNORUBICINUM) Діюча речовина
- ↑ а б в г д е ж и daunorubicin hydrochloride. The American Society of Health-System Pharmacists. Архів оригіналу за 8 січня 2017. Процитовано 8 грудня 2016.
- ↑ British national formulary : BNF 69 (вид. 69). British Medical Association. 2015. с. 581–583. ISBN 9780857111562.
- ↑ World Health Organization model list of essential medicines: 21st list 2019. Geneva: World Health Organization. 2019. WHO/MVP/EMP/IAU/2019.06. License: CC BY-NC-SA 3.0 IGO.
- ↑ Lin, Guo-Qiang; You, Qi-Dong; Cheng, Jie-Fei (2011). Chiral Drugs: Chemistry and Biological Action (англ.). John Wiley & Sons. с. 120. ISBN 9781118075630. Архів оригіналу за 21 грудня 2016.
- ↑ Interference by doxorubicin with DNA unwinding in MCF-7 breast tumor cells. Mol Pharmacol. 45 (4): 649—56. April 1994. PMID 8183243.
- ↑ Effect of adriamycin on DNA, RNA, and protein synthesis in cell-free systems and intact cells. Cancer Res. 36 (8): 2891—5. August 1976. PMID 1277199. Архів оригіналу за 5 лютого 2009.
- ↑ G J Quigley; A H Wang; G Ughetto; G van der Marel; J H van Boom; A Rich (December 1980). Molecular structure of an anticancer drug-DNA complex: daunomycin plus d(CpGpTpApCpG). PNAS. 77 (12): 7204—7208. Bibcode:1980PNAS...77.7204Q. doi:10.1073/pnas.77.12.7204. PMC 350470. PMID 6938965.
- ↑ Drug-induced histone eviction from open chromatin contributes to the chemotherapeutic effects of doxorubicin. Nature Communications. 4: 1908. 2013. Bibcode:2013NatCo...4.1908P. doi:10.1038/ncomms2921. PMC 3674280. PMID 23715267.
- ↑ Chemical profiling of the genome with anti-cancer drugs defines target specificities. Nature Chemical Biology. 11 (7): 472—80. 2015. doi:10.1038/nchembio.1811. PMID 25961671.
Джерела[ред. | ред. код]
- ДАУНОРУБІЦИНУ ГІДРОХЛОРИД [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
|
Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з біохімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |