Аскалаф строкатий
| Аскалаф строкатий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_at_the_Crimea.jpg) | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Libelloides macaronius (Scopoli, 1763) | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Аскала́ф строка́тий (Libelloides macaronius) — сітчастокрила комаха родини Аскалафових, єдиний представник роду в ентомофауні України. Середземноморський релікт, занесений до Червоної книги України та Червоної книги Ростовської області Росії.[1]
Довжина тіла складає 16-22 мм, розмах крил становить близько 50 мм. Голова відносно широка, з великими очима та довгими, булавчастими, чорними вусиками. Груди і коротке, товсте черевце вкриті чорними волосинками. Ноги короткі, з шипами і міцними кігтиками. Крила із сітчастим жилкуванням. Основа передніх крил біла або жовта, а їх вершини прозорі; в центрі кожного крила розташовані парні чорні плями, зазвичай, одна з них (рідше обидві) мало помітна. Основи задніх крил чорні або коричневі, середина жовта, на вершинах розташовані жовті плямі, оторочені чорним.
Ареал виду охоплює Південну та Східну Європу, Малу Азію, південь європейської частини Росії, Закавказзя, захід Казахстану та Середню Азію.
В Україні поширений переважно в Криму, поодинокі знахідки цієї комахи реєструвалися дослідниками на теренах Закарпатської та Луганської областей. Останній осередок продовжується на теренах Росії, де нечисленні аскалафи строкаті були відмічені у Ремонтненському, Зимовніківському та Орловському районах Ростовської області.
Аскалафи строкаті оселяються у відкритих ландшафтах, особливо у місцинах з горбистим рельєфом. Найчастіше їх можна побачити на сонячних галявинах, узліссях гірських і передгірних широколистяних лісів, у чагарникових заростях типу шибляка, на степових ділянках, де панують полин, типчак та ковила. У Кримських горах цей вид комах підіймається до яйл.
Личинки і дорослі особини — хижаки, вони полюють на дрібних комах. Активні вдень лише у сонячну погоду, тільки-но сонце затьмариться, як аскалафи відраз ж сідають на стебла рослин і залишаються нерухомими доти, доки не засяє сонце. Імаго літають з середини червня по серпень. На початку липня самка відкладає 40-50 яєць на стебла трав'янистих рослин. Личинки з серповидними щелепами, схожі на безкрилих жуків; тримаються під камінням або опалим листям, у поверхневому шарі ґрунту.
Причини зміни чисельності: порушення біотопів, зокрема корчування чагарників у місцях перебування виду. Розмноження у неволі не досліджувалось.
Занесено до Червоної книги України (з 1980 року) та Червоної книги Ростовської області Росії.[1] Аскалаф строкатий охороняється в Україні у Карадазькому та Опуцькому заповідниках, де подекуди є звичайним видом, а також в Росії у Ростовському заповіднику, де щільність популяцій оцінюється на рівні 40-50 особин на 1 га.
- ↑ а б Красная книга Ростовской области [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] / Министерство природных ресурсов и экологии Ростовской области: Издание 2-е. — Ростов-на-Дону: Минприроды Ростовской области, 2014. — Т. 1. Животные. — с. 429. (рос.)
Аскалаф строкатий [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.] у Червоній книзі України. — Переглянуто 24 лютого 2014 року.