Атаманюк Роман Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Атаманюк Роман Олександрович
 Солдат
Загальна інформація
Народження15 лютого 1990(1990-02-15)
Суми
Смерть28 травня 2015(2015-05-28) (25 років)
Опитне
ПохованняПетропавлівське кладовище
Псевдо«Берест»
Військова служба
Роки служби2014-2015
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Рома́н Олекса́ндрович Атаманю́к  (позивний в 93-й ОМБр «Берест»; 01990-02-1515 лютого 1990, м. Суми — 02015-05-2828 травня 2015, с. Опитне Ясинуватського району Донецької області) — солдат Збройних сил України. Загинув, боронячи Україну в російсько-українській війні.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Навчання

[ред. | ред. код]

Навчався в математичному класі Олександрівської гімназії в місті Суми, яку закінчив у 2007 році. Вступив до Сумського державного університету на факультет економіки та менеджменту, кафедра фінансів. У 2012 році захистив дипломну роботу на ступінь «магістр» англійською мовою. Був студентським активістом: організовував та брав участь в наукових, спортивних та громадських заходах.

Будучи російськомовним, повністю перейшов на українську, навчаючись на першому курсі.

Робота

[ред. | ред. код]

Після завершення навчання в університеті, переїхав до Києва, де працював за своєю спеціальністю — фінансовим аналітиком у службі фінансового планування та контролінгу фінансового департаменту у корпорації «Артеріум».

Роман захоплювався грою в регбі. Був одним із засновників регбійного спорту в Сумах і його головним популяризатором. Професійно грав у складі київської команди РК «Ведмеді», коли проживав та працював у Києві.

Також займався бальними танцями.

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]
Роман Атаманюк у ролі бунчужного дитячого наметового табору «Коловрат-2012»
Роман Атаманюк у ролі бунчужного дитячого наметового табору «Коловрат-2012»
Роман Атаманюк у ролі чотового команди «жовтих». Теренова гра «Гурби-Антонівці 2013»
Роман Атаманюк у ролі чотового команди «жовтих». Теренова гра «Гурби-Антонівці 2013»

Активіст українського націоналістичного руху, член Студентського братства Сумщини та почесний член (посмертно)[1]Молодіжного націоналістичного конгресу. Був вихованцем патріотичного наметового табору «Січ», потім — одним із головних організаторів та відповідальних за проведення на Сумщині дитячого наметово-патріотичного табору Молодіжного націоналістичного конгресу «Коловрат», на якому в 2012 і 2014 роках виконував роль «бунчужного».

Окрім цього, був співорганізатором теренової гри для молоді «Ревин Яр». Брав участь у тереновій грі «Гурби-Антонівці».

Участь у Революції Гідності

[ред. | ред. код]

Учасник Революції Гідності. Був затриманий при зачистці 10 грудня силами міліції барикади на Грушевського, проте невдовзі був звільнений[2].

Входив до складу 14-ї сотні Самооборони Майдану «Вільні Люди».

Участь в АТО

[ред. | ред. код]
Роман Атаманюк, доброволець батальйону «Айдар» в місті Щастя Луганської області
Роман Атаманюк, доброволець батальйону «Айдар» в місті Щастя Луганської області

Наприкінці серпня 2014 року Роман став добровольцем батальйону «Айдар». За його словами, близько двох місяців перебував у м. Щастя, чекаючи на бойові дії.

Вирішивши змінити батальйон, опинився в «Донбасі» і пройшов навчання під Дніпропетровськом. Саме там він познайомився зі своїми майбутніми бойовими побратимами, з якими разом перейшов у 93-ю бригаду ЗСУ, служив в 6-й роті на посаді стрільця. Після бою під Донецьким аеропортом, його роту передислокували у с. Водяне.

Загибель

[ред. | ред. код]

28 травня 2015 року поблизу Донецького аеропорту, у селищі Опитне, почався мінний обстріл. І хоч Роман не повинен був перебувати на позиції, він пішов замість хлопця, який не міг їхати на вогневі. В окоп потрапила міна, від якої Роман загинув. Його напарник залишився живим, оскільки Роман прийняв удар на себе.

Прощання

[ред. | ред. код]

1 червня 2015 року відбулося прощання з Роман Атаманюком у Воскресенській церкві УПЦ КП, після чого траурна процесія рушила центральними вулицями міста до кладовища. Кілька сотень людей зібралось, аби провести його в останню путь. Похований на Алеї Слави у Сумах, Центральне Кладовище.[3]

Залишилися батьки.

Нагороди

[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 13 серпня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • У 2015 році дитячий патріотичний наметовий табір «Коловрат», що проходить на Сумщині, названо іменем Романа Атаманюка.[4]
  • 18 липня 2015 року у місті Суми відбувся  турнір із пляжного регбі пам'яті Романа Атаманюка.
  • 13 серпня 2015 року рішенням Сумської міської ради № 4672-МР Атаманюку Роману Олександровичу посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми».
  • Розпорядженням міського голови м. Суми від 19.02.2016 № 43-Р «Про перейменування топонімів м. Суми» вулицю 40 років Жовтня перейменовано на вулицю Романа Атаманюка[5].
  • У травні 2016 року щорічна спортивно-патріотична теренова гра «Гурби-Антонівці» присвячена пам'яті Романа Атаманюка.
  • 2 вересня 2019 на території Сумського державного університету встановили пам'ятник студентам та випускникам, що загинули захищаючи незалежність України. Прообразом для скульптури став Роман Атаманюк.[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Почесне членство (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2015. Процитовано 13 березня 2017.
  2. МІЛІЦІЯ ВНОЧІ ЗАЧИСТИЛА БАРИКАДУ НА ГРУШЕВСЬКОГО. ЛЮДИ ПІШЛИ НА МАЙДАН. Українська правда. Архів оригіналу за 29 січня 2016. Процитовано 23 січня 2016.
  3. Романа Атаманюка поховали на Алеї Слави у Сумах. mnk.org.ua. Архів оригіналу за 1 травня 2017. Процитовано 27 січня 2016.
  4. Перша зміна Коловрату ім.Романа Атаманюка відбулася на Сумщині. mnk.org.ua. Процитовано 27 січня 2016.
  5. У Сумах з’явилася вулиця Романа Атаманюка. mnk.org.ua. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 26 лютого 2016.
  6. Пам`ятний знак студенту-воїну встановили на території СумДУ - UA: СУМИ. sm.suspilne.media. Процитовано 2 вересня 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]