Аттика
| Аттика | |
|---|---|
|
грец. Περιφέρεια Αττικής | |
|
| |
| |
| Адм. центр | Афіни |
| Країна |  Греція
|
| Номи | Афіни Східна Аттика Пірей Західна Аттика |
| Населення | |
| - повне | 3,84 млн осіб (2005) |
| - густота | 1,009/км² |
| Площа | |
| - повна | 3 808 км² |
| периферіарх | Іоанніс Сгурос |
| Вебсайт | www.attiki.gov.gr |
| Код ISO 3166-2 | GR-1 |
| |
| |
А́ттика (дав.-гр. ἡ Ἀττική, букв. «прибережна країна») — історична область у Стародавній Греції, заселена іонійцями, з центром у Афінах, яка нині є частиною однойменної адміністративної одиниці, периферії Аттика, у сучасній Греції.
Теперішня периферія Аттика займає 3800 квадратних кілометрів. У її межах лежать такі міста, як Афіни, Пірей, Елевсін, Мегара, Лавріон, Марафон, острови Саламін, Егіна, Порос, Ідра, Спеце, Кітера та Антикітера. 95 % населення мешкає у місті Афіни та навколо нього.
Історія[ред. | ред. код]
За давніми грецькими легендами, чотири племені сформував тут Іон. Потім Тесей з'єднав 12 міст у єдину державу Аттику, всі мешканці набули громадянства. Цей процес затягнувся на довгий час через різні суперечки з сусідами, і, мабуть, закінчився приблизно в 7-му сторіччі до нашої ери. Після 5 століття до н. е. історію Аттики краще описано в документах про історію його головного міста, Афін. Згідно з міфологією, цар Кранай назвав цю місцевість на честь своєї дочки Аттиди[1].
Одним із керівників був Мопсоп.
Географія[ред. | ред. код]
Аттика лежить у поясі сухих субтропіків. Її перетинають дві гірські системи; переважають середньовисотні масиви (1200—1800 м; найвища точка гора Олімп, 2911 м). Ґрунти в прибережних і низькогірних районах коричневі і буро-коричневі, вище — бурі гірсько-лісові. На карбонатних породах — гірські червоні ґрунти.
Виноградарство[ред. | ред. код]
Аттика — виноградарсько-виноробницька область. Культура виноградарства тут налічує понад 3 тисячоліття. Основні сорти винограду:
- технічні — Родітіс, Мускат Оттонель, Савватіано;
- столові — Мускат гамбурзький, Карабурну, Кардинал.
Найвідоміше вино — Ретсіно — ароматизоване сосновою смолою[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ А. П. Кондрашов. Кто есть кто в мифологии Древней Греции и Рима. 1738 героев и мифов. РИПОЛ классик. — М., 2016. ISBN 978-5-386-09554-3 (рос.)
- ↑ Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
