Баблер рудоголовий
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Баблер рудоголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Голос рудоголового баблера (номінативний підвид)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pellorneum ruficeps Swainson, 1832 | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ба́блер рудоголовий[2] (Pellorneum ruficeps) — вид горобцеподібних птахів родини Pellorneidae. Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії. Виділяють низку підвидів[3][4][5].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 15-17 см. Голова верлика, хвіст довгий і вузький. Верхня частина тіла коричнева, тім'я руде або каштанове, над очима широкі світлі "брови". Нижня частина тіла біла, груди і боки поцятковані темними смугами. Самці дещо більші за самиць і сильніше поцятковані. Представники різних підвидів дещо різняться за забарвленням.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють двадцять вісім підвидів:[6][7]
- P. r. olivaceum Jerdon, 1839 — північно-західна Індія;
- P. r. ruficeps Swainson, 1832 — західна і центральна Індія;
- P. r. pallidum Abdulali, 1982 — південно-східна Індія;
- P. r. punctatum (Gould, 1838) — західні Гімалаї;
- P. r. mandellii Blanford, 1871 — від Непалу до Аруначал-Прадешу;
- P. r. chamelum Deignan, 1947 — південь Ассаму і схід Бангладеш;
- P. r. pectorale Godwin-Austen, 1877 — схід Аруначал-Прадешу і північна М'янма;
- P. r. ripleyi Deignan, 1947 — схід Ассаму (Північно-Східна Індія);
- P. r. vocale Deignan, 1947 — Маніпур (Північно-Східна Індія);
- P. r. stageri Deignan, 1947 — північно-східна М'янма;
- P. r. shanense Deignan, 1947 — від східної М'янми до південно-східного Юньнаню;
- P. r. hilarum Deignan, 1947 —центральна М'янма;
- P. r. victoriae Deignan, 1947 — західна М'янма;
- P. r. minus Hume, 1873 — південна М'янма;
- P. r. subochraceum Swinhoe, 1871 — південно-східна М'янма і західний Таїланд;
- P. r. insularum Deignan, 1947 — острови Мьєй[en];
- P. r. acrum Deignan, 1947 — західний і південний Таїланд, північ Малайського півострова;
- P. r. chthonium Deignan, 1947 — північно-західний Таїланд;
- P. r. indistinctum Deignan, 1947 — крайня північ Таїланду;
- P. r. elbeli Deignan, 1956 — Північно-Східний Таїланд;
- P. r. dusiti Dickinson & Chaiyaphun, 1970 — схід центрального Таїланду;
- P. r. oreum Deignan, 1947 — південний Юньнань, північний Лаос і північно-західний В'єтнам;
- P. r. vividum La Touche, 1921 — південно-східний Юньнань, північний і центральний В'єтнам;
- P. r. ubonense Deignan, 1947 — Північно-Східний Таїланд, південний Лаос і північно-східна Камбоджа;
- P. r. deignani Delacour, 1951 — південний В'єтнам і східна Камбоджа;
- P. r. dilloni Delacour, 1951 — крайній південь В'єтнаму і південно-східна Камбоджа;
- P. r. euroum Deignan, 1947 — південний і південно-східний Таїланд, західна Камбоджа;
- P. r. smithi Riley, 1924 — острови Сіамської затоки.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Рудоголові баблери поширені в Індії, Гімалаях та в Південно-Східній Азії[8]. Вони живуть в густому підліску тропічних лісів, в бамбукових і чагарникових заростях, на плантаціях, в ярах, поблизу річок і струмків. Зустрічаються на висоті від 500 до 1200 м над рівнем моря. Не мігрують.
Поведінка[ред. | ред. код]
Рудоголові баблери живляться безхребетними, яких шукають в підліску[8]. Гніздування відбувається під час сезону дощів. Гніздо куполоподібне з бічним входом, в кладці від 2 до 5 яєць. Пташенята покидають гніздо через 12-13 днів після вилупллення[9][10][11].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Pellorneum ruficeps. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Jønsson, Knud A.; Fjeldså, Jon (2006). A phylogenetic supertree of oscine passerine birds (Aves: Passeri). Zoologica Scripta. 35 (2): 149—186. doi:10.1111/j.1463-6409.2006.00221.x.
- ↑ Rasmussen PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Volume 2. Washington DC and Barcelona: Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 425—426.
- ↑ Baker, ECS (1922). Fauna of British India, including Ceylon and Burma. Birds. Volume 1 (вид. 2nd). London: Taylor and Francis. с. 238—242.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Babblers, scimitar babblers, ground babblers, Alcippe fulvettas. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 23 жовтня 2021.
- ↑ Mayr E; R A Paynter Jr, ред. (1964). Check-list of Birds of the World. Volume 10. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 241—245.
- ↑ а б Ali, Salim & S.D. Ripley (1996). Handbook of the Birds of India and Pakistan. Volume 6 (вид. 2nd). New Delhi: Oxford University Press. с. 114—122.
- ↑ Whistler, Hugh. Popular Handbook of Indian Birds (вид. 4th). London: Gurney and Jackson. с. 53—54.
- ↑ Betham R M (1903). The nest of the Yellow-browed Bulbul (Iole icterica) and the Spotted Babbler (Pellorneum ruficeps). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 15 (2): 346—347.
- ↑ Hume AO (1889). Oates, EW (ред.). The nests and eggs of Indian Birds. Volume 1 (вид. 2nd). London: R H Porter. с. 100.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |