Бернд Фрейтаґ фон Лорінґгофен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бернд Фрейтаґ фон Лорінґгофен
нім. Bernd Freiherr Freytag von Loringhoven
Народився6 лютого 1914(1914-02-06)[2][3][…] або 6 січня 1914(1914-01-06)
Курессааре, Езельський повіт, Ліфляндська губернія, Російська імперія
Помер27 лютого 2007(2007-02-27)[1][2][…] (93 роки)
Мюнхен, Німеччина
Країна Німеччина[5]
Діяльністьвійськовослужбовець
Alma materКенігсберзький університет
Знання мовнімецька[6][7]
УчасникДруга світова війна
Роки активностіз 1933
Титулбарон
ПосадаBundeswehr Deputy Chief of Defenced
Військове званняГенерал-лейтенант
РідFreytag-Loringhovend
БатькоCharles Napoleon Haro Burchard Freytag von Loringhovend
ДітиArndt Freytag von Loringhovend
Нагороди
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Командор ордена За заслуги перед ФРН
Командор ордена За заслуги перед ФРН
Нагрудний знак «За танкову атаку»
Нагрудний знак «За танкову атаку»
IMDbID 0294681

Барон Бернд Фрейтаґ фон Лорінґгофен (нім. Bernd Freiherr Freytag von Loringhoven; 6 лютого 191427 лютого 2007, Мюнхен) — німецький офіцер, майор вермахту, генерал-лейтенант бундесверу. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія

[ред. | ред. код]

Представник давнього балтійського роду. Учасник Польської і Французької кампаній. Як командир роти брав участь у Сталінградській битві. Був серед останніх військовиків, евакуйованих зі Сталінградського котла. З липня 1944 року — ад'ютант начальників Генштабу Гайнца Гудеріана і Ганса Кребса, до 30 квітня 1945 року брав участь у щоденних нарадах в рейхсканцелярії та фюрербункері. Разом із Гергардом Больдтом покинув Берлін і здався британським військам на Гафелі. В 1948 році звільнений з полону.

В 1956 році поступив на службу в бундесвер, в 1973 році вийшов у відставку. Лорінґгофена неодноразово просили про його працю у фюрербункері. Одним із перших був британський історик Г'ю Тревор-Ропер, який взяв у Лорінґгофена інтерв'ю, коли той перебував у полоні. Був консультантом під час зйомок фільму «Бункер».

Нагороди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • mit François d’Alançon: Dans le bunker de Hitler: 23 juillet 1944 – 29 avril 1945. Verlag Éditions Perrin, Paris 2005, ISBN 2-262-02478-2.
    • dt.: Mit Hitler im Bunker – Aufzeichnungen aus dem Führerhauptquartier Juli 1944 – April 1945. wjs, Berlin 2006, ISBN 3-937989-14-5.
    • engl.: In the Bunker with Hitler. The Last Witness Speaks. London 2006, ISBN 0-297-84555-1.
  • [Hrsg.] Im Dienst der Friedenssicherung: General Ulrich de Maizière. Beiträge zu seiner Verabschiedung als Generalinspekteur der Bundeswehr (1966–1972), Frankfurt am Main, 1972.
  • zusammen mit Wilhelm-Karl Prinz von Preußen: Johanniter und der 20. Juli 1944. 2. Auflage, Nieder-Weisel 1989 (Heft 14 der Schriftenreihe des Hessischen Genossenschaft des Johanniterordens).

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]