Гайнц Вільгельм Ґудеріан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайнц Вільгельм Гудеріан
Heinz Wilhelm Guderian
Bundesarchiv Bild 101I-139-1112-17, Russland-Mitte, Heinz Guderian.jpg
Прізвисько Schneller Heinz — «швидкий Гайнц»
Heinz Brausewetter — «Гайнц-ураган»
Народження 17 червня 1888(1888-06-17)
Німецька імперія Кульм
Смерть 14 травня 1954(1954-05-14) (65 років)
ФРН Швангау, Алльгой
Поховання Гослар
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Kaiserstandarte.svg сухопутні війська
Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ танкові війська
Роки служби 1907—1945
Звання Generaloberst (Wehrmacht) 8.svg Генерал-полковник
Командування Начальник Генерального штабу Сухопутних військ Вермахту
2-а танкова армія
Війни / битви Білостоцько-Мінська битва
Смоленська битва (1941)
Битва за Київ (1941)
Битва за Москву
Автограф Guderian Signature.svg
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Фрідріха (Вюртемберг)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Орден дому Саксен-Ернестіне 2 класу з мечами
Пам'ятна військова медаль (Угорщина)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Order of Saint Sava Ribbon.PNG
Срібний нагрудний знак «За танкову атаку»
Гайнц Вільгельм Ґудеріан у Вікісховищі?

Гайнц Ві́льгельм Гуде́ріан (нім. Heinz Wilhelm Guderian; нар. 17 червня 1888 — пом. 14 травня 1954) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник німецької армії (1940), військовий теоретик.

Разом з Шарлем де Голлем та Дж. Фуллером вважався батьком моторизованих способів ведення війни. Мав прізвиська Schneller Heinz — «швидкий Гайнц», Heinz Brausewetter — «Гайнц-ураган».

Біографія[ред. | ред. код]

Військова кар'єра

Дитинство[ред. | ред. код]

Народився в містечку Кульм, що поряд з річкою Вісла, на південь від Гданська (Польща). В той час цей район належав Пруссії. Зараз це містечко Хелмно на території Польщі. Батько був першим кадровим офіцером з роду Гудеріанів, що вплинуло на вибір Гайнцом військової кар'єри. В 1890 році в Гудеріана народився брат Фріц, разом з яким, після навчання у школі, 1 квітня 1901 року були прийняті в кадетський корпус для молодшого віку. 1 квітня 1903 року Гайнц переведений в кадетський корпус для старшого віку під Берліном. В лютому 1907 здає екзамен на атестат зрілості.

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

Після навчання в кадетському корпусі почав військову службу в лютому 1907 року фенріхом (кандидат у офіцери) в 10-му єгерському батальйоні, яким командував його батько. 1907 року пройшов 6-місячний курс у військовому училищі та 27 січня 1908 отримав звання лейтенанта. В 1912—1913 рр. служив у 3-му телеграфному батальйоні. З жовтня 1913 до початку Першої світової війни навчався у військовій академії в Берліні.

Між світовими війнами[ред. | ред. код]

Після Першої світової війни капітан Гудеріан продовжив службу в рейхсвері, літом 1919 року служив у штабі «Залізної дивізії» в Латвії.

З 1920 р. — командир роти в різних піхотних частинах.

З 1922 р. — у військовому міністерстві, у відділі автомобільного транспорту.

З 1924 р. — інструктор у школі унтер-офіцерів 2-ї піхотної дивізії. З лютого 1927 року — майор.

З 1927 р. — у військовому міністерстві, у відділі автотранспорту.

З 1930 р. — командир 3-го автотранспортного батальйону. З лютого 1931 року — підполковник.

З 1931 р. — начальник штабу інспекції автотранспортних військ. З жовтня 1933 — полковник.

З липня 1934 р. — начальник штабу моторизованих військ.

З вересня 1935 р. — начальник штабу танкових військ.

З 1935 р. — командир 2-ї танкової дивізії. З серпня 1936 року — генерал-майор.

З 1938 р. — командувач 16-м армійським корпусом (моторизованим). З лютого 1938 року — генерал-лейтенант, з листопада 1938 року — генерал танкових військ.

З серпня 1939 р. — командир 19-го армійського корпусу (моторизованого).

Гудеріан також закінчив Казанську танкову школу. За іншою версією він приїжджав туди лише одного разу в 1932 році, де побував на курсах як інспектор.

Гудеріан під час спільного німецько-радянського параду з нагоди виводу частин Вермахту з Брест-Литовська та зайняття його Червоною армією. Праворуч — командир 29-ї легкої танкової бригади РСЧА комбриг С. М. Кривошеїн (22 вересня 1939)

Друга світова війна[ред. | ред. код]

1941 року командувач 2-ю танковою групою у складі групи армій «Центр».

Після поразки під Москвою був знятий з посади та звільнений у запас.

З березня 1943 р. — генерал-інспектор танкових військ, з липня 1944 р. — начальник Генерального штабу сухопутних військ.

У березні 1945 за поразку на радянсько-німецькому фронті звільнений у запас.

Після війни[ред. | ред. код]

Гудеріан був взятий в полон американськими військами 10 травня 1945 року в Тіролі. Він був зісланий в Нюрнберг, але виступав на трибуналі лише як свідок. Радянська сторона хотіла висунути йому звинувачення у військових злочинах, але союзники з цим не погодились.[1] В 1946 році Гудеріан був ув'язнений у тюрмі в Аллендорфі, а потім в Нейштадті. В червні 1948 року його було звільнено.

Написав книги «Увага, танки»[en] (1937), «Танки, вперед», «Спогади солдата»[en] (1950).

Нагороди[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Guderian Н. «Achtung — Panzer! Die Entwicklung der Panzerwaffe, ihre Kampftaktik und ihre operativen Möglichkeiten», Stuttgart, 1937. (1-е изд.); «Achtung-Panzer!: The Development of Armoured Forces, their Tactics and Operational Potential». / Translated Christopher Duffy, introduction and Notes by Paul Harris. — London: Arms & Armour Press. 1992. —220 p.; «Внимание, танки! История создания танковых войск» (русский перевод: с англ. О. Ю. Мыльниковой — М.: Центрполиграф, 2005. — 366 с.)
  • «Воспоминания солдата» (русский перевод: М.: Воениздат, 1954)
  • «Panzer — Marsch!» Munchen — 1956; русский перевод: «Танки — вперёд!» М.: Воениздат, 1957. (В книге излагается история немецких бронетанковых войск и опыт их использования во второй мировой войне).
  • Танки — вперёд! — Нижний Новгород: «Времена», 1996. — 304 с. — ISBN 5-7628-0097-0
  • Воспоминания немецкого генерала. (Танковые войска Германии во Второй мировой войне). — М.: Центрполиграф, 2010. — ISBN 978-5-9524-4322-8
  • Воспоминание солдата. — М.: Алгоритм, 2013. — 592 с. — ISBN 978-5-443-80285-5; М.: Алгоритм, 2014. — 591 с. — ISBN 978-5-443-80790-4
  1. Віктор Суворов. Самогубство. Розділ 16 «Кого б нам повісити».

Посилання[ред. | ред. код]